Португалія. Огляд внутрішнього ринку (І-ше півріччя 2010 р.)

Головним зовнішньоекономічним партнером Португалії є країни Європейського Союзу. Саме на внутріінтеграційну торгівлю припадають основні обсяги обміну товарами (75,3% - експорту та 75,3 % - імпорту) та послугами (71,2% - експорту та 70,6 % - імпорту). Серед інших країн, до яких спрямовується португальський експорт можна відзначити неформальну групу африканських португаломовних країн PALOP (Países Africanos de Língua Oficial Portuguesa), а саме – Анголу, Мозамбік, Гвінею-Бісау, Кабо Верде, а також Сан-Томе і Принципі (на які у І половині 2010 року припадало 6,2 % експорту, що на 2,4 пункти менше, аніж у 2010 році).

Навпаки, трохи збільшилася в експорті Португалії частка країн Північноамериканського інтеграційного об’єднання NAFTA (з 4,4 до 5,2%). Практично незмінними є частки країн Магрибу (1,9%) та латиноамериканського об’єднання MERCOSUL (1,6%). Що стосується португальського імпорту, то в ньому країни MERCOSUL займають трохи більш помітну частку (2,7 %), головним чином (до ¾) за рахунок імпорту з Бразилії. Далі йдуть країни NAFTA та Магрибу (2,3 та 2,0 %), в той час як на португаломовні африканські країни припадає лише трошки більше 1 відсотку португальського імпорту. Найбільшвагому частку в португальському експорті займають текстильні вироби (14,9%), а також автомобілі та інші транспортні засоби (12,1%). В країні функціонує 9 підприємств по зборці автомобілів, на яких працює більше 100 тисяч робітників. Найбільше з них (Autoeuropa-Automoveis) знаходиться в м. Palmela і збирає автомобілі «Volkswagen» , значна кількість яких (особливо міні-вени «Sharan») експортуються в Німеччину. Ще два значних заводи знаходяться в м. Manqualde (“Peugeot”) та м. Ovar (“Toyota”). Розвитку автомобільної галузі сприяє належність до ЄС, географічне розташування Португалії («західні ворота Європи»), розвинута дорожня та телекомунікаційна інфраструктура, дешева робоча сила, зростаючий місцевий попит, розвиток сумісних галузей (зокрема, виробництва пластику та гуми), тощо. Втім, експерти відзначають і проблеми, які виникають внаслідок віддаленості від центральних регіонів ЄС, нижчого за середній по ЄС рівня освіти, зниження субсидій з фондів ЄС та деяких інших факторів.

Текстильна галузь Португалії налічує більше 13 тисяч компаній, головним чином – малих та середніх підприємств (МСП): на більше ніж 70 % з них працює всього до 10 робітників. Тим не менш, в передкризовий період Португалія вийшла на сьоме місце в ЄС як виробник текстилю та на шосте – як виробник одягу.

Такий результат зовсім не випадковий, адже характерною рисою розвитку МСП в Португалії є їх орієнтованість на зовнішні ринки. Наприклад, у групі товарів «одяг та взуття» на їх частку припадає більше 80 % експорту, в групі харчових продуктів – 70 %, текстильні та шкіряні вироби – більше 60 %, метали та мінеральні продукти – більше 50%, біля 50% хімічної продукції та 40% - виробів з деревини та товарів машинобудівництва. Автомобільна та текстильна галузі розвиваються на основі т.зв. «кластерів» (горизонтальної інтеграції усіх виробництв, причетних до випуску остаточної продукції), які підтримуються урядом країни. Зокрема, у своїй програмі теперішній уряд зобов’язався «підтримувати оновлення традиційних кластерів шляхом чітко визначеної державної політики та розвивати секторальний потенціал там, де це можливо». На практиці це означає, що уряд не вважає своєю компетенцією відбір галузей, яким необхідно надати державну підтримку, а виходить з того, що уряд повинен підтримати ті з них, у яких конкурентноздатність Португалії на світовому ринку найвища (текстильна промисловість, виробництво взуття, автомобільна галузь, аеронавтика, лісове господарство, розробка комп’ютерних програм, виноробство, туризм, охорона здоров’я, садівництво, тощо). Ця політика була деталізована у т.зв. Технологічному Плані, який розроблявся протягом кількох років під егідою спеціально створеної структури – Координаційного управління Технологічного Плану. У листопаді 2005 року він був схвалений Радою Міністрів і став частиною урядової програми XVII Конституційного Уряду Португалії (з квітня 2005 р.), схваленою парламентом країни. Після цього, Координаційне управління було підпорядковано Міністерству економіки та інновацій і на нього було покладено додаткові функції щодо координації дій по виконанню заходів «Лісабонської Стратегії» - широкомасштабного плану розвитку Європейського Союзу на період до 2010 року на основі «економіки знань» та інноваційних технологій, затвердженого Європейською Радою на засіданні у Лісабоні у березні 2000 року.

Характерно, що і в імпорті самі ці галузі знаходяться серед лідерів: текстильна - 16,1 % та автомобільно-транспортна – 14,5 %. На такому ж рівні імпортуються природні енергоносії – 14,8%. (З них біля 70 % припадає на нафту, 15 – на газ та 14% - на тверде паливо, головним чином, вугілля). У фізичному вимірі це означає, що Португалія щорічно імпортує більше 15 млн. т. нафти, 6 млрд. куб. м. газу та 3,7 млн. т. кам’яного вугілля . (Довідково: імпорт вугілля з України становить всього біля 15 тис. т.)

В той же час Португалія сама експортує енергоносії у вигляді продукції нафтопереробних заводів та регазифікації скрапленого газу (реекспорт). Раніше Португалія експортувала в незначній кількості коксоване вугілля, але після закриття в 1994 р. вугільних шахт, видобуток вугілля припинено.

Португалія досягла певного прогресу в підвищенні конкуренції всередині країни, зокрема, шляхом регуляторного тиску в напрямку стимулювання запровадження інновацій, поліпшення якості продукції і зниження цін.Не можна ігнорувати того факту, що ефективність, якість і ціна послуг в галузі інфраструктури (зв'язок, енергетика і транспорт) є важливими факторами, які впливають на цінову конкурентоспроможність компаній, привабливість країни для іноземних інвесторів, міжнародних торгових потоків, а звідси - і зростання продуктивності праці в Португалії. Значний прогрес вже досягнуто стосовно фізичних інфраструктурних активів, таких як, автомобільні дороги, глибоководні контейнерні порти, мережа передачі електроенергії (спільна з Іспанією), система телекомунікацій, тощо. Втім, незважаючи на певну дерегуляцію, конкуренція залишається ще на недостатньо високому рівні, внаслідок чого ціни на портові послуги, електроенергію та деякі телекомунікаційні послуги залишаються високими, великі монополісти все ще домінують в галузі електроенергетики та телекомунікацій, що обмежує міжнародні конкурентні можливості Португалії в цих галузях.«Вузьким місцем» у галузі транспорту залишаються залізні дороги, міжнародний аеропорт Лісабону та логістика (перш за все, обмеженість сучасних складських комплексів). У зв’язку з цим, актуальними залишаються проекти побудови швидкісних залізниць та нового міжнародного аеропорту в Алкашеті (які відкладено з урахуванням бюджетної кризи).

Португалія досить ефективно використовує можливості сучасної глобалізації. Поряд з традиційною спеціалізацією (виноробство, виробництво корку, транспорт, туризм) розвиваються нові види діяльності, обумовлені використанням власних та запозичених інноваційних розробок, в таких галузях, як автомобільна, текстильна, взуттєва та, особливо, відновлювальна енергетика. Це, в свою чергу, забезпечує можливості для освоєння нових товарних ринків.

В найближчі роки перед Португалією стоїть завдання використання можливостей, які виникли внаслідок швидкого розширення світових ринків. Для невеликої економіки, такої як Португалія, більша інтеграція у світову економіку особливо важлива у зв’язку з тими перевагами, які виникають завдяки можливості створення масштабної економіки на основі спеціалізації та доступу до новітніх технологій. Завдання полягає в тому, щоб ефективно використовувати високий рівень відкритості економіки країни і зростання експорту з одночасним посиленням привабливість для прямих іноземних інвестицій, які забезпечують потенціал для підвищення продуктивності праці. Швидкі зміни в світовій торгівлі були особливо складними для Португалії, тому що вони послабили її традиційні порівняльні переваги в трудомістких виробництвах. Як результат, загальна продуктивність експорту помітно знизилася, починаючи з 2006 року. Слід відзначити, що тарифні бар'єри в торгівлі були скорочені згідно з вимогами торгової політики ЄС, але все ще є можливості зниження нетарифних бар'єрів. Витрати митного контролю та обробки документів в останні роки залишаються в Португалії одними з найвищих серед країн ОЕСР. У цьому контексті важливу роль відіграють заходи щодо скорочення витрат на експорт та імпорт, які здійснюються митною службою шляхом поліпшення в області інформаційних технологій (ІТ), а також вдосконалення митного кодексу.

Щоб підняти ефективність торгівлі, економіка Португалії повинна адаптуватися до нових умов за рахунок підвищення продуктивності вітчизняних компаній, диверсифікації ринку і покращення загальної якості своєї продукції. Можна констатувати наявність певних ознак того, що таке перетворення вже розпочалося і, що Португалія знову може розраховувати на приплив прямих іноземних інвестицій, які будуть сприяти продовженню цієї тенденції. Але закріплення такої тенденції в довгостроковому плані вимагає продовження здійснення реформ, спрямованих на покращення бізнес-середовища, розвиток конкуренції в економіці та сприяння торгівлі та інвестицій шляхом розширення інфраструктури.

Значний приплив прямих іноземних інвестицій був досягнутий завдяки проектам деяких великих європейських ТНК. Однак, масштаби залучення ПІІ Португалією поступаються інвестиціям, отриманими іншими невеликими європейськими країнами з «наздогоняючою економікою», що дозволяє зробити висновок про існування потенціалу для збільшення притоку капіталу. На заваді цьому, однак, стоять певні формальні бар'єри для ПІІ, порівняно з іншими країнами ОЕСР. Особливо це стосується галузі повітряного транспорту, в якій обмеження є найвищими серед країн ОЕСР. Слід враховувати й те, що приплив інвестицій також обумовлюється такими факторами, як корпоративне оподаткування, правила регулювання товарних ринків, параметри ринку праці та рівень розвитку людського капіталу.