Стан та перспективи українсько-канадських відносин
Канада визнала незалежність України 02 грудня 1991 року – першою на той час західною країною та другою країною після Польщі.
Дипломатичні відносини між Україною та Канадою були встановлені 27 січня 1992 року.
З квітня 1992 року діє Посольство Канади в Україні, у листопаді 1992 року було відкрито Посольство України в Канаді, а пізніше – Генеральне консульство України в Торонто (березень 1993 року).
Основні принципи та напрями розвитку відносин між двома країнами зафіксовано в „Спільній декларації про Особливе партнерство між Україною та Канадою”, підписаній у Києві 31 березня 1994 року, а також „Спільній декларації про подальший розвиток відносин Особливого партнерства між Україною і Канадою”, підписаній у Києві 05 грудня 2001 року. Крім того, розвиток відносин між двома країнами в основних сферах та галузях двостороннього співробітництва регулюється 45 міжурядовими та міжвідомчими документами.
При цьому ще до проголошення Україною своєї незалежності, під час візиту делегації на чолі з Головою Верховної Ради України Л.Кравчуком до Канади 22 вересня 1991 року Міністр закордонних справ України А.Зленко та Міністр закордонних справ Канади Барбара МакДугал підписали в Оттаві „Декларацію про відносини між Україною і Канадою”. У документі було проголошено, що „у визначенні характеру і форми майбутніх відносин між Україною і Канадою вони поважатимуть вільно та демократично висловлений вибір народу України”.
Розвиток відносин у перші роки незалежності України характеризувався активним діалогом на міждержавному рівні, символічне місце в якому належить візиту Генерал-губернатора Канади українського походження Рамона Гнатишина 28 вересня-01 жовтня 1992 року, який став першим офіційний візитом Глави Канади в Україну. Велике значення для розвитку українсько-канадських відносин у наступні роки мали також перший державний візит до Канади Президента України Леоніда Кучми 23-27 жовтня 1994 року, у ході якого була підписана „Угода про дружбу і співробітництво між Україною і Канадою”, а також обміни візитами керівників урядів та міністерств закордонних справ двох країн. Зокрема, Канаду відвідали
- Прем’єр-міністр України П.Лазаренко (12-16 червня 1997 року)
- міністри закордонних справ України Г.Удовенко (04-07 березня 1997 року)
- Б.Тарасюк (12-13 червня 2000 року)
- А.Зленко (25-26 березня 2001 року)
У той же час в Україні з візитами перебували
- Міністри закордонних справ Канади Барбара МакДугал (27 січня 1992 року)
- Андре Оуллет (29 березня-01 квітня 1994 року)
- Ллойд Ексуорсі (23-24 жовтня 1996 року)
- Джон Менлі (04-05 грудня 2001 року)
- Спікер Сенату Парламенту Канади Джілдас Молгат (21-24 серпня 1996 року)
- 27-28 січня 1999 року відбувся перший візит в Україну Прем’єр-міністра Канади Жана Кретьєна
Значний інтерес канадського суспільства та політикуму викликали події Помаранчевої революцій в Україні. Під час виборчої кампанії у листопаді-грудні 2004 року Канада направила до України найбільшу за чисельністю місію спостерігачів (понад 500 осіб) на чолі з колишнім Прем’єр-міністром Канади Джоном Тернером, а на церемонії інавгурації Президента України Віктора Ющенка 23 січня 2005 року була присутня Генерал-Губернатор Канади Адрієн Кларксон. Демократичні перетворення в Україні сприяли подальшій активізації політичного діалогу між двома країнами. У 2005 році була поновлена практика проведення регулярних двосторонніх політичних консультацій між МЗС двох країн, а у 2007 році відбувся обмін візитами керівників зовнішньополітичних відомств двох країн – Арсенія Яценюка до Канади (06-08 травня) та Пітера МакКея в Україну (17-19 липня). Додатковим свідченням зацікавленості Канади у розвитку всебічної співпраці з Україною стала заява Прем’єр-міністра Канади Стівена Гарпера 18 квітня 2007 року, в якій йшлося про те, що „жодна Західна країна не має більш тісних зв’язків з Україною, ніж Канада”, яка завжди підтримувала свободу та демократію в Україні. Він підкреслив, що Уряд Канади продовжуватиме цю традицію та підтримуватиме право України визначати власну долю, без втручання зовнішніх інтересів”.
Знаковою подією у розвитку двосторонніх відносин став держаний візит до Канади Президента України В.Ющенка 26-29 травня 2008 року, який продемонстрував подальше зміцнення відносин особливого партнерства між Україною та Канадою, задекларованого у відповідних двосторонніх документах. Свідченням високого рівня відносин та партнерства між двома державами стало, зокрема, запрошення Главі Української Держави виступити на спільному засіданні Палати громад та Сенату Парламенту Канади. Одним із важливих результатів перебування В.Ющенка в Канаді стало офіційне визнання Канадою Голодомору 1932-1933 років в Україні геноцидом Українського народу, яке було закріплено у відповідному законодавчому акті від 29 травня 2008 року.
Продовженням активного діалогу з питань двостороннього співробітництва та міжнародного порядку денного стало проведення 31 жовтня 2008 року в м.Оттава політичних консультацій між МЗС двох країн. Іншою формою консультацій продовжує залишатися проведення Українсько-канадських Стратегічних семінарів з питань глобальної та регіональної безпеки за участю представників зовнішньополітичного та оборонних відомств двох країн.
Канада висловлює принципову та рішучу підтримку проголошених Україною намірів набути членство в НАТО. Зокрема, під час Бухарестського саміту НАТО у квітні 2008 року Прем’єр-міністр Канади С.Гарпер заявив, що своїми діями як всередині країни, так і за кордоном Україна довела, що вона поділяє цінності НАТО. Він також запевнив, що Канада робитиме все для реалізації прагнень України досягти більшої свободи, демократії та добробуту, у той час коли вона продовжуватиме робити прогрес у просуванні демократичних реформ та досягненні відкритості економіки. Напередодні саміту Канада стала одним із співавторів листа-звернення ряду країн НАТО до своїх партнерів із закликом підтримати приєднання України до Плану дій щодо членства в НАТО.
Напередодні ювілейного саміту НАТО 3-4 квітня 2009 року канадська сторона активно лобіювала спільні з Україною підходи щодо необхідності включення у заключні рішення саміту положень про політику „відкритих дверей” НАТО та ухвалених раніше рішень про майбутнє членство України в Альянсі.
Конструктивною та партнерською є взаємодія двох держав в рамках ООН та інших міжнародних організацій. Слід відзначити підтримку Україною кандидатури Канади на виборах до Ради Міжнародної організації цивільної авіації, до складу Дорадчого комітету ООН з адміністративних бюджетних питань, обмін підтримкою на виборах до Ради Міжнародної морської організації, а також підтримку Україною у 2008 році, третій рік поспіль, ініційованої Канадою резолюції ООН щодо порушень прав людини в Ірані, яка була схвалена у листопаді 2008 року. Канада підтримала кандидатуру України під час виборів до Ради ООН з прав людини у травні 2008 р. в обмін на підтримку Україною обрання Канади непостійним членом РБ ООН у 2010 р.
Крім того, у жовтні 2007 року Канада приєдналася до резолюції Генеральної конференції ЮНЕСКО та 30 листопада 2007 році до Спільної заяви учасників засідання Ради Міністрів ОБСЄ з вшанування 75-ї річниці пам’яті жертв Голодомору в Україні 1932-1933 рр., а також виступила співавтором резолюції щодо Голодомору ПА ОБСЄ від 03 липня 2008 року та у грудні 2008 року Декларації із вшанування 75-ї річниці Голодомору, розповсюдженої в якості офіційного документа ГА ООН.
Канада послідовно надавала нашій державі політичну та технічну підтримку у приєднанні України до СОТ. Значний внесок у цей процес зробив керівник Робочої групи щодо вступу України до СОТ, представник Канади, Сержіо Маркі. Канада стала однією з перших країн, які підписали з Україною Двосторонній протокол щодо доступу до ринків товарів та послуг (20 лютого 2002 року).
З метою активізації торговельно-економічного співробітництва українські та канадські бізнесові кола поновили практику проведення двосторонніх бізнес-форумів, останній з яких відбувся 27 травня 2008 року в м.Торонто, а наступний заплановано провести в Канаді у 2009 році. В рамках бізнес-форуму в Торонто, зокрема, було також підписано Меморандум про взаєморозуміння між українською НАЕК „Енергоатом” та канадською „Атомік Енерджі ов Кенеда” про співпрацю у галузі ядерної енергетики. За оцінками учасників форумів, проведення таких заходів сприятиме збереженню позитивних тенденцій останніх років у зростанні товарообігу між Україною та Канадою, який за результатами 2008 року склав 559,3 млн. дол. США (збільшення у порівнянні з 2007 роком на 207,5 млн. дол. США або на 59% ). У 2008 році експорт українських товарів та послуг до Канади збільшився на 38,4% (на 73,4 млн. дол. США) та склав 264,6 млн. дол. США, а їх імпорт до України збільшився на 83,5% (на 34,1 млн. дол. США) і склав 294,7 млн. дол. США. Негативне для України сальдо склало 30,1 млн. дол. США із погіршенням на 60,7 млн. дол. США..
За даними Держкомстату України, за січень 2009 року загальний обсяг взаємної торгівлі товарами між Україною та Канадою збільшився у порівнянні з аналогічним періодом 2008 року на 38,6% (на 6,1 млн. дол. США) і становив 22 млн. дол. США. Експорт українських товарів до Канади збільшився у 3,2 рази (на 10,1 млн. дол. США) та склав 14,6 млн. дол. США. Імпорт товарів до України зменшився на 35,1% (на 4 млн. дол. США) і становив 7,3 млн. дол. США. Позитивне для України сальдо торгівлі товарами склало 7,3 млн. дол. США і покращилося на 14 млн. дол. США.
Кількість інвестицій Канади в економіку України залишається досить низькою й продемонструвала скорочення за підсумками 2008 року. Згідно з даними Держкомстату України, станом на 1 січня 2009 року, загальний обсяг канадських інвестицій в Україну становив 111,6 млн. дол. США, зменшившись з початку 2008 року на 32,4 млн. дол. США. Ймовірно, це викликано, насамперед, світовою фінансовою кризою.
Україна входить до групи 20 країн, на яких сфокусовані пріоритети програм канадської технічної допомоги, які реалізуються через Канадське агентство міжнародного розвитку. Загалом, починаючи з 1991 року, Уряд Канади, виділив понад 300 млн.кан.дол. на підтримку зусиль України з розбудови демократичного суспільства та ринкової економіки, вирішення соціальних та екологічних проблем, а також поглиблення існуючих політичних та економічних зв’язків між двома державами.
Крім того, Канада активно сприяє консолідації зусиль міжнародного співтовариства, спрямованих на вирішення проблем, пов’язаних з ліквідацією наслідків аварії та закриттям Чорнобильської АЕС. Загальний розмір внеску Канади у реалізацію проектів з подолання наслідків Чорнобильської катастрофи становить 75 млн.кан.дол.
З моменту приєднання у 2004 році України до Ініціативи Глобальне партнерство проти розповсюдження зброї масового знищення та матеріалів для її виготовлення , Канада також надає допомогу в облаштуванні державного кордону нашої держави з метою запобігання протизаконному обігу ядерних матеріалів. Зокрема, 22 січня 2009 року Уряд Канади прийняв рішення щодо виділення додаткових 4 млн.дол. на встановлення обладнання з виявлення матеріалів радіоактивного випромінювання на ключових пунктах перетину кордону України. Крім того, 28 березня 2009 року Міністр закордонних справ Канади Л.Кеннон оголосив про рішення його країни виділити для Фонду ядерної безпеки Міжнародного Агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) 4 млн. дол. для збільшення ядерної безпеки в країнах колишнього Радянського Союзу, зокрема Україні, в рамках зазначеної вище Ініціативи. Заходи в рамках проекту включатимуть забезпечення обладнанням та підготовку персоналу, зокрема прикордонних установ, для попередження незаконного обігу небезпечних ядерних та інших радіоактивних матеріалів.
Одним з провідних елементів двосторонньої співпраці у військовій сфері є участь України у канадській Програмі допомоги у військовій освіті (Military Training Assistance Program, MTAP), до якої Україна приєдналася у 1993 році, і метою якої є мовна та професійна підготовка фахівців для участі у миротворчих операціях. Канадською стороною забезпечено навчання 899 українських військових. За цим показником Україна є другою серед країн, представники яких беруть участь у згаданій програмі.
Ефективним інструментом розвитку українсько-канадських відносин є поглиблення міжрегіонального співробітництва в економічній, науково-технічній та культурно-гуманітарній сферах. Україну відвідували прем’єри провінцій Саскачеван Рой Романов (02-07 жовтня 1995 року), Манітоба Гарі Філмон (04-09 жовтня 1997 року), Альберта Ральф Кляйн (18-22 травня 2002 року). В Канаді перебували голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації України Михайло Вишиванюк (07-12 серпня 2004 року) та Дніпропетровської обласної державної адміністрації України Віктор Бондар (26-27 травня 2008 року). Серед двосторонніх документів слід відзначити Меморандум про співробітництво між Україною та провінцією Саскачеван від 02 жовтня 1995 року та Меморандум про взаєморозуміння між Дніпропетровською обласною державною адміністрацією та провінцією Манітоба від 27 травня 2008 року.
Особливе місце у двосторонніх відносинах належить питанням культурно-гуманітарного співробітництва, та зокрема, підтриманню зв’язків з українською громадою Канади, яка, за даними останнього перепису населення, проведеного у 2006 р., становить 1 млн. 209 тис. 085 осіб (3,87% від загального населення країни) та за розміром є сьомою національною меншиною Канади.
Загалом, на території Канади нараховується понад 1000 етнічних українських громадських організацій та спілок, більшість з яких об’єднані в організації Конгрес українців Канади (КУК), який був заснований у 1940 році. КУК виступає від імені переважної більшості українських канадців країни, представляючи їх у державних установах та засобах масової інформації. Канада також є місцем перебування штаб-квартир Світового конгресу українців (СКУ) та Світової федерації українських жіночих організацій (СФУЖО).
Пріоритетним у двосторонніх відносинах на цьому напрямі є надання підтримки у збереженні національно-культурної самобутності та етнічної ідентичності, задоволення мовних, освітніх та інформаційних потреб українських канадців, а також активне залучення українських організацій в Канаді до процесів демократичного розвитку України.
Одним із основних завдань діяльності української громади в Канаді протягом 2008-2010 років визначено сприяння зростанню обізнаності канадської громадськості щодо Голодомору 1932-1933 років в Україні як геноциду Українського народу. З цієї метою у 2008 році у 17 містах Канади було успішно проведено Міжнародну акцію „Незгасима свічка”. Голова КУК Павло Грод взяв участь у роботі Міжнародного форуму, присвяченого вшануванню 75-ї річниці Голодомору в Україні, що пройшов 21-22 листопада 2008 року у м.Київ. На даному етапі триває робота щодо просування проектів законів про встановлення Дня пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні законодавчими асамблеями провінцій Онтаріо, Квебек та Манітоба. Також триває робота із створення за підтримки Українського інституту національної пам’яті постійної експозиції про Голодомор 1932-1933 років в Україні в Національному музеї прав людини, відкриття якого заплановано на 2010 рік у м.Вінніпег.
| 
Канада
