Переспективи розвитку україсько-словацьких торговельних відносин

З огляду на економічні потенціали України та Словацької Республіки, існують суттєві резерви для активізації торговельно-економічної співпраці між нашими країнами. Позитивну роль відіграло б створення умов для стимулювання співпраці українських та словацьких компаній у найбільш перспективних напрямках. Оскільки Україна та Словаччина є транзитними країнами з розвинутою транспортною інфраструктурою, необхідно узгодити спільні інтереси у сфері транзитних перевезень між Європою та Азією, і не тільки з урахуванням ситуації на міжнародному ринку перевезень, але й на ринку енергоресурсів.

Значні перспективи має співробітництво між Україною та СР в енергетичній галузі та у сфері транзиту енергоносіїв, особливо з огляду на значний ступінь енергозалежності Словацької Республіки та активну її участь у реалізації європейської стратегії енергетичної безпеки. Пріоритетними задачами ввижаються створення технічних умов для збільшення поставок української електроенергії в СР та реалізація проекту Євро-Азійського нафтотранспортного коридору, що дозволить Україні та Словаччині більш ефективно використати свої нафтотранспортні потужності. В енергетичній галузі співробітництва із Словацькою Республікою Україна виступає як транзитний партнер у постачанні до СР та Західної Європи нафти і газу з Російської Федерації, тому Словаччина зацікавлена у забезпеченні надійної експлуатації існуючих трубопровідних систем України і збереженні нею, а значить і Словаччиною, ролі ключового транзитного транспортувальника російських нафти і газу до країн Європейського Союзу. У той же час, Україна є крупним виробником електричної енергії та має невикористані можливості її експорту, що складає суттєву передумову для входження України до спільної європейської електроенергетичної мережі ENTSO-E.

Тенденції розвитку провідної галузі промисловості Словаччини – автомобілебудування – показують, що переміщення виробництва автомобілів на схід Європи продовжується та стає інтенсивнішим, особливо в секторі виробництва компонентів, запчастин та комплектуючих. Можна очікувати, що у період інтенсивного виходу промисловості з кризи настане час, коли власні виробничі ресурси країни стануть недостатніми для утримання швидкості розвитку галузі, а виробники при цьому будуть зацікавлені у збільшенні обсягів випуску продукції. У зв'язку з цим надзвичайно актуальною стане активізація залучення українських виробників до кооперації із словацькими підприємствами у сфері виробництва деталей та комплектуючих до автомобілів, включення українських підприємств до логістичних схем автомобільних концернів "Пежо-Сітроен", "Кіа Моторз", "Фольксваген". Крім того, виникають додаткові можливості для переносу акценту з експорту української сталеливарної продукції та сировинної металопродукції на експорт продукції з більшою доданою вартістю – металевих напівфабрикатів та готових деталей. У період до 2013 р., коли мають бути введені в експлуатацію нові енергоблоки атомної електростанції у м. Моховце, Словаччина зазнаватиме дефіциту електроенергії власного виробництва, з огляду на що виробництво будь-яких енергоємних товарів для словацьких підприємств в Україні (в тому числі, комплектуючих частин для автомобілів) може виявитись перспективною формою співробітництва у промисловій сфері, оскільки ціна електроенергії в Україні нижча. При цьому до Словаччини імпортуватиметься виготовлена на замовлення продукція, здатна забезпечити покращання цінової структури українського експорту своєю доданою вартістю. Таке співробітництво включатиме "непрямий експорт електроенергії" з України у складі промислових виробів. Ця точка зору доводилась, зокрема, до представників словацького відділення корпорації "Пежо-Сітроен" та була сприйнята позитивно – як один з аргументів на користь вигоди співробітництва з українськими підприємствами автомобілебудівної галузі.

Економічна політика Уряду СР у період посткризового відновлення темпів економічного розвитку країни передбачає максимальне використання внутрішнього товарного ресурсу, максимальну підтримку вітчизняного товаровиробника на внутрішньому ринку, без порушення при цьому "принципу чотирьох свобод" (вільне переміщення людей, товарів, послуг та капіталу) у межах Європейського Союзу. Таким чином, в рамках реалізації цієї політики опосередковано заохочується обмеження імпорту товарів та послуг, що походять не з країн-членів ЄС. У той же час, ставлення ділових кіл СР до створення між Україною та ЄС зони вільної торгівлі залишається позитивним, оскільки будь-яке спрощення умов двосторонньої торгівлі вважається перспективним для економічного росту обох країн. Однак, словацькі експортери висловлюють більшу зацікавленість у зниженні/скасуванні Україною ввізного мита на словацькі товари, ніж у створенні зони вільної торгівлі, оскільки за час членства СР у ЄС та використання підприємцями Словаччини "принципу чотирьох свобод" більш зручною й звичною для них стала практика постачання товарів та послуг безпосередньо замовникам й споживачам без обмеження певними географічними зонами.

Перспективи розвитку торговельно-економічних відносин між Україною та Словацькою Республікою лежать в площині перспектив економічних відносин Україна – Європейський Союз. Входження словацької економіки до єврозони накладає на український експорт всі квоти та обмеження Єврокомісії, особливо це стосується металу, різних видів прокату, труб металевих, хімічних і мінеральних добрив, текстильних виробів, сільськогосподарської продукції. Набуття Україною статусу країни з ринковою економікою, членство у СОТ та укладення Угоди про вільну торгівлю з ЄС матимуть важливе значення для розширення торговельно-економічного співробітництва з Європейським Союзом та Словаччиною зокрема, дозволить уникати квот та обмежень на експорт до ЄС сталеливарної продукції, хімічних добрив, текстилю та сільськогосподарських товарів, однак залишиться можливість антидемпінгових розслідувань і санкцій на чутливі товари українського експорту до ЄС та СР.