Специфіка ринку
Наявність надлишкових для українського ринку потужностей при слабкому попиті на українську продукцію з боку експортного ринку; брак коксівного вугілля, відсутність дешевої транспортної інфраструктури – головні камені спотикання вітчизняної коксохімії. Минулий рік не став для неї винятком.
В умовах жорсткої конкуренції на експортних ринках з боку російських та китайських виробників коксу, надлишкові потужності українських коксохімів призводять до ще більшої їх залежності від внутрішнього попиту. Висока собівартість українського коксу обмежує попит з боку інших галузей і замикається, в основному, на металургії. Неоднорідне розподілення сталеливарних комбінатів і коксових заводів між українськими фінансовими групами при гострому дефіциті якісного коксівного вугілля приводить до парадоксу, коли наявність надлишкових коксових потужностей практично виключає можливість задоволення потреб українських меткомбінатів за рахунок внутрішнього виробництва.
Тоді як «коксові» активи залишаються відносно дешевими, придбання коксівного заводу зовсім не вирішує всіх проблем з постачаннями коксу для виробника сталі. Основні складності для виробників коксу пов’язані з постачаннями коксівного вугілля. У 2006 р. дефіцит вугілля для коксування оцінювався на рівні 8 млн т (імпортовано понад 7,7 млн т), в 2007 р. – 10-11 млн т (імпортовано близько 10,5 млн т).
Необхідність імпорту зумовлена не просто нестачею товарного обсягу, але й принциповим браком в Україні спеціальних сортів вугілля, необхідних для виробництва коксу. Відсутність портів для суден водотоннажністю понад 150 тис. т, неготовність транспортної інфраструктури сприяли тому, що ці сорти імпортувалися до 2006 р. винятково з Росії. Дефіцит коксівного вугілля в РФ підштовхнув українських металургів до розширення географії поставок. В 2007 р. до України було імпортовано близько 8% коксівного вугілля із США і Австралії, близько 14% – з Казахстану.
Ступінь концентрації продукції, що випускається, 2007 р.
Підприємство
|
Область
|
Питома вага по Україні, %
|
Авдієвський КХЗ
|
Донецька
|
18%
|
Азовсталь
|
Донецька
|
12%
|
ММК ім. Ілліча
|
Донецька
|
6%
|
Макіївкокс
|
Донецька
|
5%
|
Донецьккокс
|
Донецька
|
3%
|
Горловський КХЗ
|
Донецька
|
2%
|
Ясиновський КХЗ
|
Донецька
|
9%
|
Єнакіївський КХЗ
|
Донецька
|
2%
|
Всього по області
|
Донецька
|
51%
|
«АрселорМіттал Стіл Кривий Ріг»
|
Дніпропетровська
|
15%
|
Дніпрококс
|
Дніпропетровська
|
4%
|
Баглейкокс
|
Дніпропетровська
|
3%
|
Дніпродзержинський КХЗ
|
Дніпропетровська
|
3%
|
Всього по області
|
Дніпропетровська
|
25%
|
Алчевськкокс
|
Луганська
|
16%
|
Запоріжкокс
|
Запорізька
|
9%
|
Харківський
|
Харківська
|
1%
|
ВАТ «Авдієвський коксохімічний завод»
ВАТ «Авдієвський коксохімічний завод» є найбільшим в Європі виробником коксу з 18% в українському коксовому виробництві за результатами 2007 р. У 2005 р. завод здійснив реконструкцію нових батарей коксових печей.
Вугільний баланс складається з поставок «Краснодонвугілля і «Павлоградвугілля» (це понад половини потреби), відсутні обсяги докупаються в РФ.
Найбільшими споживачами продукції ВАТ «Авдієвський коксохімічний завод» в минулі роки були ВАТ «ММК ім. Ілліча», ВАТ «Єнакіївський МК», ВАТ «Азовсталь». Середньорічне завантаження підприємства в 2007 р. було на рівні 70%.
ВАТ «Алчевський коксохімічний завод»
ВАТ «Алчевський коксохімічний завод» став другим за величиною виробником коксу в Україні з річним випуском в 3,2 млн т, що складає 16% всього коксу, виробленого в Україні в 2007 р. Середньорічне завантаження в 2007 р. становило близько 90%.
Почате в 2005 р. будівництво нової батареї коксових печей було закінчено у вересні 2006 р. Запуск нової коксової батареї №10-біс потужністю 1 млн т на рік довів загальну потужність підприємства до 3,6 млн т.
Завод працює в основному на задоволення потреб Алчевського і меткомбінату ім. Дзержинського. Так само, як і Авдієвський КХЗ, Алчевський має труднощі у постачанні коксівного вугілля.
Контроль за Алчевським КХЗ належить корпорації «Індустріальний Союз Донбасу» («ІСД»).
ВАТ «АрселорМіттал Стіл Кривий Ріг»
Коксохімічне виробництво МК орієнтовано, як і у випадку з ВАТ МК «Азовсталь», на задоволення власних потреб. Частину потреб в коксі в 2007 р. меткомбінат покривав за рахунок імпорту і закупок на внутрішньому ринку у Баглейкоксу і Авдієвського.
ВАТ «Запоріжкокс»
В 2007 р. ВАТ «Запоріжкокс» виробив 1,8 млн т коксу (9% виробництва в Україні; мінус 7% до показників 2006 р.). Рівень завантаження потужностей ВАТ «Запоріжкокс» склав близько 90%.
Основним споживачем запорізького коксу є «Запоріжсталь», якому КХЗ в попередньому році поставив 1,5 млн т коксу. «Запоріжкокс» покриває близько 80% потреб комбінату в коксі, однак залишається проблема забезпечення сировиною.
Через брак власних запасів вугілля ВАТ «Запоріжкокс» змушений імпортувати коксівне вугілля.
Перспективи
Основна потреба у вугіллі для коксування визначається виробництвом чавуну при постійній потребі недоменних виробництв (машинобудування, харчова, будівельна, хімічна промисловість тощо) – 1,5 млн т.
Потенційні можливості доменного виробництва України складають 34-38 млн т чавуну на рік і обсяг виробництва чавуну визначається очікуваним попитом.
Маркова структура імпорту вугілля, за оцінками УНВА «Укркокс», має включати 42-47% жирного вугілля і 40-42% вугілля марок КО, КС, ОС.
Основним експортером вугілля залишається Росія, однак маркова структура і якість вугілля, що поставляється, має тенденцію до погіршення, оскільки кращі ресурси використовуються на вітчизняних підприємствах. Крім того, в постачанні збільшуватиметься частка вугілля відкритої розробки, яке характеризується великою петрографічною неоднорідністю, непостійністю технологічних характеристик, перш за все спеченості. Наявність такого вугілля в шихтах українських заводів в значних обсягах вимагає істотної зміни технологічної схеми їх підготовки, зважаючи на перехід від схеми ДШ (дроблення шихти) до схем ДДК або ГДК (диференційоване або групове дроблення компонентів).
Імпорт вугілля з далекого зарубіжжя обмежений можливістю наших портів приймати судна великого тоннажу і забезпечувати нормативні строки їхнього розвантаження. В цілому імпорт такого обсягу вугілля за наявності імпорту коксу стає досить проблематичним через транспортну складову.
Таким чином, рішення проблеми виробництва і споживання коксу можливе за рахунок реформування і розвитку вітчизняної сировинної бази, підвищення якості коксу, впровадження технології використання пиловугільного палива в доменному виробництві. Всі ці складові мають сприяти суттєвому зниженню витрати металургійного коксу, а отже і зменшенню дефіциту вітчизняного коксівного вугілля. |