Огляд зовнішньоекономічних подій у Великобританії (третій квартал 2009 р.)
Інвестиції у Великобританію впали наполовину
За даними звіту Конференції ООН з питань торгівлі й розвитку (UNCTAD), обсяг інвестицій у Великобританію за час рецесії зменшився набагато відчутніше, ніж у більшість інших країн.
Приплив інвестицій скоротився вдвічі - до 97 мільярдів фунтів стерлінгів, а відплив коштів з країни зменшився з 275 мільярдів фунтів до 111.
Через рецесію багато компаній утримуються від інвестування у Великобританію. За минулий рік обсяг вкладень у Сполучене Королівство знизився вдвічі. У звіті також сказано, що сильніше скоротилися інвестиції в розвинені країни, ніж інвестиції в країни що розвиваються та з перехідною економікою. Найбільше коштів було вкладено в США, потім іде Франція, Китай, Великобританія й Росія.
Міністр торгівлі Великобританії лорд Мервін Дейвіс зазначив, що країна залишається відкритою для бізнесу й заявив: "Незважаючи на складні умови на світових ринках, у Сполученого Королівства залишається сильна й енергійна економіка, і міжнародний бізнес визнає це".
Результати участі Великобританії у саміті «Великої двадцятки» (м. Піттсбург, США, 24-25 вересня 2009 р.)
Об’єднана позиція Великобританії та США одержала перемогу над більш радикальною концепцією країн континентальної Європи. Зокрема, перемогою Прем’єр-міністра Г. Брауна та Канцлера Казначейства А. Дарлінга вважається те, що не було визначено граничних рівнів банківських бонусів, на чому наполягали Франція та Німеччина. Натомість буде розроблено правила, які допоможуть запобігти повторенню нинішньої ситуації в майбутньому.
Лідери також домовилися про те, що у вирішенні питань глобальної економіки «Двадцятка» відіграватиме більш важливу роль, ніж колись «Велика вісімка» та діятиме на постійній основі як форум керівників цих країн, а не лише їх міністрів фінансів. При цьому країни, що розвиваються, мають одержати більшу квоту в МВФ (щонайменше 5% акцій МВФ будуть передані країнам, що розвиваються, від тих держав, квота яких на сьогодні є надмірною; у Світовому банку буде передано не менше 3% такої частки), а отже, відіграватимуть більшу роль при голосуванні за важливі рішення.
Керівники країн зазначили, що надзвичайну економічну допомогу бізнесу з боку урядів слід продовжити до того часу, поки економічне відродження не стане на сталу основу. Члени «двадцятки» також погодилися запровадити амбітний графік запровадження реформ у сфері фінансового регулювання, включно з більш жорсткими вимогами до капіталізації банків та ліквідності. Ці норми мають бути узгоджені до кінця наступного року та впроваджені приблизно до кінця 2012 р.
Однак при цьому не було досягнуто відчутного прогресу з проблематики змін клімату, а багато експертів висловили сумнів щодо того, чи домовленість лідерів втілиться у конкретні зміни стратегії країн-учасниць.
Вдалось досягти згоди від США запровадити принципи так званої угоди «Базель-ІІ» щодо вимог до банків мати достатній власний капітал для нормального функціонування, а також продовжити спільну боротьбу з «податковими гаванями». Країни ЄС надали згоду стосовно підтримки вимоги до збільшення коефіцієнту капіталізації банків – ключової вимоги США.
«Велика двадцятка» не запровадила граничних рівнів банківських бонусів, проте встановила керівні принципи, за якими велика частка таких бонусів має сплачуватися як «відкладена винагорода», тобто через певний час, щоб вона видавалася не за поточні, а за довготривалі досягнення. Правила щодо бонусів, розроблені Управлінням фінансової стабільності (Financial Stability Board), уперше включають конкретні норми стосовно частки банківських бонусів, які мають сплачуватися в формі «відкладеної винагороди» (пропонується, щоб така частка складала від 40 до 60%, а для вищих посадових осіб – понад 60%; виплачуватися вона повинна не раніше, ніж через 3 роки, а також буде можливість її забрати назад, якщо результати роботи виявляться негативними).
За згодою світових лідерів, регулятори повинні обмежувати виплати бонусів як частку прибутків у випадках, «коли це не відповідає вимогам підтримання міцної капітальної бази». “Зобов’язання щодо бонусних виплат покладуть край неприйнятній та скомпрометованій старій системі,” – наводить видання слова Прем’єр-міністра Великобританії Г. Брауна.
Г. Браун назвав результати саміту як «перемогу британського способу мислення та наполегливості», наполягаючи на тому, що запропонований ним економічний режим спричинить відновлення збалансованого зростання, адже поки що, на його думку, «відродження надто крихке». Вжиті заходи, вважає Г. Браун, дозволили зберегти по світу до 10 млн робочих місць, а ще 15 млн може бути збережено в наступному році. Британський керівник підтримав зростання ролі МВФ у механізмі нагляду за банківсько-фінансовою системою, а особливо механізмі забезпечення виконання рішень Фонду. На його думку, нинішня система є пережитком післявоєнного минулого.
Однак критики домовленостей зазначають, що вони «беззубі», адже не буде запроваджено чітких покарань для країн, які вважатимуться порушниками, частково через застереження щодо такого наглядового механізму з боку Китаю та Німеччини. Минулий досвід показує, що МВФ, як правило, виявляється безсилим у впровадженні своїх рекомендацій в життя.
В плані фінансового стимулу Г. Брауну доведеться відповідати й перед внутрішніми політичними суперниками-консерваторами, які виступають за скорочення витрат державного бюджету, адже це лягає тягарем на наступні покоління – знову ж таки, через помилки, допущені нинішнім урядом. Нарешті, підвищення статусу «Двадцятки» неминуче призведе до зниження ролі економічно розвинутих країн, у тому числі Великої Британії, а це може виявитися не до вподоби багатьом британцям. Крім того, розширення членства будь-якої організації майже неминуче веде до зниження її результативності – як приклад подається ООН, що фактично перетворилася на дискусійний клуб, або розширений ЄС, де рішення тепер стає приймати все важче.
Казначейство Великобританії, як очікується, оголосить про згоду й приєднання до реформ, які були обговорені лідерами G20 на конференції в Пітсбурзі. Лідери Великої Двадцятки домовилися між собою про жорсткість регулювання глобальних фінансових інститутів, включаючи обмеження премій. Залежно від принципів капіталізації й наявності похідних інструментів, до банків будуть застосовані різні вимоги.
|