Австрія. Загальна довідка
|
Офіційна назва
|
RcpublikOsterreich
|
|
Столиця
|
Відень (і 550 123)
|
|
Рік здобуття незалежності
|
1955
|
|
Поясний час
|
Гринвіч плюс 1
|
|
Загальна площа (кв. км)
|
83 859, зокрема:
Сільгоспугіддя (кв. км) — 15 000
Ліси (кв. км) —32 000
|
|
Чисельність населення (тис. осіб)
|
8 169 929
|
|
Густота населення (осіб/кв. км)
|
97,4
|
|
Частка міського населення (%)
|
65
|
|
Коефіцієнт народжуваності (осіб/1000 осіб)
|
10
|
|
Коефіцієнт смертності (осіб/1000 осіб)
|
10
|
|
Тривалість життя (років)
|
78
|
|
Частка дорослого письменного населення (%)
|
98
|
|
Харчування (денно калорій на душу населення)
|
3497
|
|
Річне споживання палива (кг на душу населення)
|
2934
|
|
Валюта — 1 євро (EUR)
|
100 євроцентів
|
|
ВНП ($ США на душу населення)
|
27 000
|
|
Мови
|
Німецька (офіційна), хорватська, словенська
|
|
Етнічні групи
|
австрійці (96%), хорвати, словенці, турки, німці
|
|
Релігійний склад населення
|
католики (78%), протестанти (5%), мусульмани (1%), іудаїсти (1%) та ін.
|
|
Державний устрій
|
у складі дев'яти земель.
|
|
Глава держави
|
президент.
|
|
Законодавчий орган
|
двопалатний (національна рада, або націоналрат, і федеральна рада, чи бундесрат).
|
|
Адміністративно-територіальний поділ
|
9 земель.
|
Історія
3 тис. років тому територію нинішньої Австрії заселяли ілірійські племена, що їх у VI -IIст. до н. е. заступили кельти..Останніх підкорила Римська імперія 14 р. до н. е. Дунай був її кордоном. У подальшому на цю територію вторгалися племена готів, гунів, вандалів, ланнгобардів та аварів. За часів правління імператоратСвященної Римської імперії Карла І насталаь тимчасова стабільність. Згодом територія сподобалась мадярам,і вони вторглися на неї. Король німців Оттон І завдав їм ніщивної поразки у битві під Лехфельдом і віддав Австрію у вотчину Леопольду Бабенбергу. Австрійське герцогство утворилося 17 вересня 1156 р. Династія Бабенберґів тримала владу до 1246 р. 27 грудня 1282 р. правити Австрією впродовж понад шести століть розпочала династія Габсбурґів. Першим імператором Священної Римської імперії з династії Габсбурґів був Фридрих III (1452-1493 pp.), aнайвідомимішим — Карл V (1530-1556 pp.). Австрійські ерцгерцоги в 1438-1806 pp. мали титул імператора Священної Римської імперії. Турецький султан Сулейман 1526 р. розгромив об'єднані австрійські, мадярські та чеські війська у битві під Могачем. Осмали двічі безуспішно облягали Відень – 29 р. та 1683 р. У 1575 р. королівський двір переїхав із Відня до Праги, яка залишалася столицею імперії до 1621 р. Австрія впродовж тривалого часу вважалася провідною німецькою державою. Після смерті імператора Карла VI20 жовтня 1740 р. виникло суперництво між Австрією та Пруссією за лідерство серед німецьких держав. Унаслідок австро-прусської та Семилітньої війн підтвердився статус Пруссії як держави, що перетворилася на рівновелику Австрії. 6 серпня 1806 р. Наполеон І ліквідував титул імператора Священної Римської імперії, що його носили австрійські Габсбурґи. Війна 1866 р. між Пруссією та Австрією закінчилася поразкою австрійців. Безспірним лідером німецьких держав відтоді стала Пруссія. Об'єднання Німеччини, що відбулося під зверхністю Пруссії протягом 1866-871 pp., остаточно усунуло Австрію від впливу на німецькі держави. 21 грудня 1867 р. Австрійську імперію було перетворено на так звану двоєдину монархію — Австро-Угорщину. В Першій світовійвійні Австро-Угорщина брала участь на боці Німеччини. Поразка у війні спричинила 11 листопада 1918 р. розпад імперії. 12 листопада 1918 р. Австрію було проголошено республікою. Чинну конституцію прийняли 1 грудня 1920 р. 13 березня 1938 р. А. Гітлер нав'язав Австрії аншлюс, тобто поглинув її без будь-якого збройного опору (діяв до 29 квітня 1945 p.). Під час Другої світової війни Австрію 19 квітня 1945 р. окупували радянські війська. Ї було переподілено на окупаційні зони. Договір 15 травня 1955 р. між антигітлерівськими союзниками (США, СРСР, Велика Британія, Франція) та Австрією відновив суверенітет держави. Австрії було заборонено володіти великою наступальною зброєю. Вона змушена була також сплатити велику репарацію Радянському Союзові. Австрія зобов'язалася не приєднуватися ні до Західної, ні до Східної Німеччини та не відновлювати правління династії Габсбурґів. Австрія залишалася нейтральною, демократичною та багатою державою впродовж правління соціалістичних і коаліційних урядів, які заступали один одного. З 1995 р. Австрія — член Європейського Союзу. 1998 р. країна відмовилася від членства у НАТО, президента Томаса Клестиля переобрано на новий термін. 4 лютого 2000 р. до влади прийшов новий коаліційний уряд канцлера В. Шюсселя, до складу якого входили представники Партії свободи на чолі з Йорґом Гайдером, який виступав проти напливу імігрантів і симпатизував А. Гітлеру. Європейський Союз наклав на країну санкції, які потім у вересні того ж року було знято.
Природно-ресурсний потенціал
Австрія — одна з найбільших гірських країн Європи. Середня висота — 900 м. Більшу частину країни вкривають Східні Альпи. Найвища точка — г. Ґросґлокнер — сягає 3797 м. На горі знаходиться один із найбільших у Європі льодовиків — Пастерзе. Низовинні території в основному зосереджені в долині Дунаю. Грунти відзначаються родючістю. Під гірськими лісами — понад 40% территорії. На високогір'ях — альпійські луки. Країна має значні гідроресурси.
Клімат — помірно континентальний. Вирізняють три кліматичні регіони: Альпи (часто сонячно взимку, проте хмарно влітку); долина Дунаю та реґіон Відня (найсухіший клімат); Південний Схід (суворі зими, тепле літо). У столиці середні температури січня +2, липня +20 °С. Найбільше опадів протя літніх місяців, їхня середньорічна кількість — 868 мм. У горах кількість опадів зростає до 2000 мм. Теплі сухі вітри (фени) значною мірою впливають на ведення сільського господарства. Середньорічна температура в країні +8 °С.
Мінеральні ресурси: нафта, природний газ, кам'яне та буре вугілля, залізна руда, мідь, свинець, цинк, вольфрам, сурма, уран, магнезит, графіт, кам'яна сіль.
Економіка
Австрія — високорозвинена індустріально-аграрна країна. В сільському господарстві створюється лише 3% валового національного продукту. Характерною ознакою австрійської економіки є значна частка державного сектора, що склалася внаслідок конфіскації майна воєнних злочинців після Другої світової війни. Втілюється в життя програма приватизації, спрямована на зменшення державної заборгованості.
Промисловість. 20% промислової продукції виробляється підприємствами, що знаходяться в державній власності. Це передусім гірничодобувні, металургійні та енергетичні підприємства. У промисловості країни велику роль відіграє іноземний, зокрема німецький, капітал. Видобувають нафту, природний газ, кам'яне та буре вугілля, залізну, мідну, свинцево-цинкові та вольфрамову руди, магнезит, графіт, кам'яну сіль. 2/3 електроенергії виробляється на гідроелектростанціях. Досить розвинені чорна та кольорова металургія, хімічна, целюлозно-паперова, деревообробна, текстильна, шкіряно-взуттєва та швейна галузі промисловості. Харчова промисловість — різноманітна. Відома Австрія, зокрема, своїм виробництвом вин.
Сільське господарство. Основні райони сільського господарства знаходяться на північ від Альп і вздовж обох берегів Дунаю. Сільське господарство ведеться на інтенсивній та високоінтенсивній основі. Основна його галузь — молочне тваринництво. Розвинене птахівництво. Вирощують пшеницю, ячмінь, цукрові буряки, кормові культури. Плодівництво, виноградарство.
Транспорт. Країна має добре розвинену транспортну мережу. Довжина залізниць — близько 7 тис. км, автошляхів – понад 120 тис. км. Дунай викоистовується для внутрішнього судноплавства. Головні річкові порти — Відень і Лінц. Міжнародні аеропорти — у Відні, Граці, Лінці, Клаґепфурті, Зальцбурзі та Іисбруці.
Зовнішня торгівля. Має велике значення для економіки країни. Продукція машинобудування перевищує 1/4, а деревина і паперова продукція забезпечують 1/10 частину експорту. Також експортують текстильні та швейні товари, взуття, продовольство, електроенергію.
Імпортують сировину, товари широкого вжитку.
Головні зовнішньоторговельні партнери — країни Західної Європи, зокрема Німеччина. Важливе значення має міжнародний туризм. Приблизно 15 млн іноземців відвідують країну впродовж року.
Туристичні об'єкти
Заповідники Арншпіц, Вільдальпенер-Зальцаталь, Ґросґлокнер-міт-Пастерце-унд-Ґамсґрубе, Ґрупдльзе-Топ-ліцзе-Камерзе, Іннерес-Боденталь-унд-Фертача, Іннерес-Пеллаталь, Іннерес-Фальсерталь, Кайзерґебірґе, Карвен-дельґебірґе, Лайнцер-Тірґартен, Ласзе, Мархауен-Мархегґ, Наскер, Нейзідлерзе-Зевінкель, Патчеркофель, Пенкен, Пфаффенкоґель-Гзоллеркоґель, Рейнау, Ротвальд, Філлахер-Кочна, Філлахер-Альпе та ін.
У столиці — собор св. Стефана (1137-1454 pp.), готична церква Санкт-Марія-ам-ґештаде (1330-1414 pp.), церква св. Карла Борромея (1716-1739 pp.), церква Рупрехта, усипальниця імператорів, палаци: Старий Гофбург (1552 p.), Новий Гофбург (1881-1913 pp.), Євгенія Савойського (1695-1698 pp.), Даун-Кінскі (1713-1716 pp.), Нижній Бельведер (1714-1716 pp.), Верхній Бельведер (1721-1722 pp.), Шварценберґ (1697-1704 pp.), Шенбрунн (1695-1700 pp.), Ферстель, Шенборн, Ауершперг, Ліхтенштейн; музеї: Художньо-історичний, Альбертина, Скарбниця, Природничої історії, Релігійного мистецтва, Австрійського бароко, Старовинних музичних інструментів, Історичний м. Відня, Етнографічний, Військово-історичний, Єврейський, Тютюну, Театральний, Краєзнавчий, Годинників, Есперанто, З. Фрейда, історії медицини Йозефінум, Карного розшуку, Поховальних обрядів, Коней ліпіцанської породи, дитячий «Zoom», Прикладного мистецтва, Історичних карет, Техніки, XX століття, розкопок із Ефеса; Австрійська галерея, Зібрання Академії образотворчих мистецтв, Кунстгаус, Кунстфорум, будинок Гундертвассер; будинки-музеї: Л. Бетховена, Й. Ґайдпа, В. Моцарта, Ф. Шуберта; Пальмова оранжерея з будинком тропічних метеликів, зоопарк Шенбрунн (один із найперших у світі, 1752 p.).
У Ґраці — середньовічний замок (XI ст.) із музеєм, єпископський палац (XIII-XVIII ст.), готичний собор (1438-1462 pp.), Ландгауз (1557-1565 pp.), монастир міноритів, францисканський монастир із церквою, церква Штіґенкірхе, євангелічна церква, мавзолей імператора Фердінанда III (XVII ст.), палац Аттемс (1702-1716 pp.), палац Герберштейн, палац Заурау, Музей народного мистецтва, Музей міста, музей провінції Штирія «Йоаннеум».
У Зальцбурзі — фортеця Гоензальцбург (1077-1519 pp.), собор (1611-1628 pp.), абатство Ноннберґ, монастир бенедиктинців, монастир францисканців, монастир капуцинів, замок Монат, замок Гельбрунн, замок Клесгайм, замок Мирабель, резиденція архієпископа; музеї: Кароліни-Августи, Міський, Народного мистецтва, Будинок природи, Будинок-музей Й. Гайдна, Будинок-музей В. Моцарта.
В Інсбруку — Міська вежа (1358-1560 pp.), палац Гофбурґ (XIV-XVIII ст.), церква Гофкірхе (1553-1563 pp.), єзуїтська церква (1627-1640 pp.), колона св. Ании (1706 p.), тріумфальна арка (1765 p.), імператорський палац (1766-1770 pp.); церква Якобскірхе (XVIII ст.), музеї: Краєзнавчий, Історичний, Етнографічний; численні зимові спортивні споруди.
Інша корисна інформація
Посольство Австрії в Україні знаходиться в Києві, вул. Івана Франка, 33. Телефони 220-57-59, 244-39-43, факси 227-54-65, 230-23-52.
Посольство України в Австрії знаходиться у Відні: 1180 Wien, Naaffgasse 23. Телефон (8-10-431) 479-71-72, факс 479-71-47.
У гірських місцевостях трапляються снігові лавини, що загрожують життю людей. Цим, зокрема, відзначився лютий 1999 р. |
Австрія
