У стародавні часи на території нинішньої Німеччини мешкали германські племена — алемани, бавари, тюринги, сакси. Стародавній Рим протягом І-II ст. н. е. безуспішно намагався завоювати Німеччину на схід від Рейну. Германці, своєю чергою, в IV ст. почали вторгатися в Римську імперію. В Німеччині до кінця V ст. держав не було. Король Хлодвіґ із династії Меровінгїв 486 р. розбив римлян і створив Франкське королівство, що охоплювало більшу частину Галлії та Південно Західну Німеччину. Король франків Карл І Великий після розгрому королівства в Італії був проголошений римським імператором і коронований папою Левом III на Різдво, 25 грудня 800 р. Так було створено Священну Римську імперію — Перший рейх. У 843 p., після розпаду держави імператора Карла І, було створено Східно-франкське королівство, з якого в X ст. виросло ранньофеодальне Німецьке королівство. У 955 р. його король Оттон І розбив угорців на р. Лех і зупинив їх просування на захід. У 962 р. він заво­ював Італію та став імператором Священної Римської імперії, яка формально існувала до 1806 р. Фактично ж імперія розпалася вже після смерті Карла Великого. Східна частина великої імперії стала Німецькою імперією. Протягом X-XV ст. Німецька імперія розросталася за рахунок земель її сусідів. Початок феодальної роздробленості було закладено Вормським конкордатом, який посилив самостійність церкви та світських князів. У XII ст. Генрих Лев захопив землі слов'янського племені бодричів і утворив герцогство Мекленбург. Альбрехт Ведмідь загарбав територію лютичів і заснував маркграфство Бранденбург. Орден мечоносців у XIII ст. захопив землі лівів та естів, а Тевтонський орден — землі балтійського племені пруссів. Північнонімецькі міста 1282 р. об'єдналися в торговельний союз Ганза. «Золота булла» Карла IV 1356 р. узаконила політичну роздробленість Німеччини. М. Лютер розпочав Реформацію 1517 р. Селянське антифеодальне повстання палало в 1524-1526 pp. Тридцятилітня війна 1618-1648 pp. спустошила країну та закріпила її розділ на три сотні світських і релігійних князівств. Пруссія (з 1701 р. — королівство) після війн проти Австрії та трьох поділів Польщі значно розширила свою територію та стала претендувати на роль об'єднувачки всієї Німеччини. Наполеон у битвах під Єною та Ауерштедтом 1806 р. завдав тяжкої поразки прусським військам, і країна втратила половину своїх володінь. У 1813 р. під час «Битви народів» під Лейпцигом поразки зазнали французи. Віденський конгрес 1814-1815 pp. утворив 20 червня 1815 р. конфедерацію 39 німецьких держав на чолі з Австрією. В 1862 р. прусський канцлер Отто фон Бісмарк розпочав політику об'єднання німецьких земель навколо Пруссії. 1 липня 1867 р. Бісмарк після перемоги над Австрією (1866 р.) утворив Північнонімецький союз; у такий спосіб Пруссія відібрала в Австрії роль лідера німецьких держав. Після перемоги над Францією 1 січня 1871 р. було утворено Німецьку імперію, яку очолила Пруссія. Імперія стала називатися Другим рейхом, а імператор — кайзером (ним 18 січня став Вільгельм І). Наприкінці XIX ст. Німеччина захопила території в Південно-Західній і Східній Африці та на Тихому океані. Агресивна зовнішня політика імперії втягнула її в Першу світову війну. Німеччина в ній програла. Країна вступила у смугу революційних потрясінь. У 1918 р. сталася революція, і кайзер Вільгельм II 9 листопада зрікся престолу. Другий рейх заступила демократична Веймарська республіка (1919-1934 pp.). Світова економічна криза сприяла падінню демократії. Від 1929 р. почав набирати сили націонал-соціалізм (фашизм). 30 січня 1933 р. канцлером, а фактично диктатором Третього рейху, став австрійський громадянин Адольф Гітлер (політичний псевдонім уродженця Тіролю Адольфа Шикльґрубера). Веймарській республіці настав кінець. Німеччина взяла курс на розв'язування Другої світової війни (1939-1945 pp.), у якій вона зазнала поразки. Протягом квітня 1948 — травня 1949 pp. СРСР запровадив блокаду Західного Берліна, що сприяло поділові Німеччини на дві частини. У зонах, окупованих американськими, британськими та французькими військами, 7 вересня 1949 р. було створено Федеративну Республіку Німеччину (конституцію прийняли 23 травня 1949 p.). У радянській зоні окупації 7 жовтня того ж року виникла Німецька Демократична Республіка. Антикомуністичне повстання, що вибухнуло 1953 р. у Східному Берліні та інших містах НДР, було придушене радянськими військами. СРСР 1958 р. спровокував небезпечну кризу, поставивши вимогу про вивід військ США, Великої Британії та Франції з Західного Берліна. Чергова криза виникла 13 серпня 1961 p., коли НДР за вказівкою СРСР почала споруджувати Берлінську стіну. Доти з НДР до ФРН втекли 2 млн німців. 5 травня 1955 р. ФРН стала суверенною державою та вступила до НАТО. У 1957 р. була однією з країн — засновниць «Спільного ринку». 1 січня 1957 р. Франція повернула ФРН Саарську область. Уряд соціал-демократа Віллі Брандта взяв курс на конструктивне співробітництво з СРСР та його союзниками. У 1970 р. було укладено договори з СРСР і Польщею, 1973 р. — з ЧССР щодо непорушності кордонів. У 1972 р. ФРН і НДР визнали одна одну. 18 вересня наступного року вони вступили до ООН. Керівник НДР Ерих Хонеккер (1971-1989 pp.) відвідав ФРН з офіційним візитом у 1987 р. У 1989 р. комуністичний режим у НДР втратив владу (Е. Хонеккер здав свої повноваження Егону Кренцу 18 жовтня, а Берлінську стіну відкрили 9 листопада). М. Горбачов допоміг Е. Хонеккеру втекти до СРСР на радянському військовому літаку. Після розпаду СРСР його було заарештовано та віддано до суду. З огляду на стан здоров'я суд нам ним припинили. Він виїхав до дочки в Чилі, де й помер 29 травня 1994 р. від раку, але похований у Німеччині. Розвал СРСР сприяв об'єднанню двох Німеччин. У 1990 р. вони створили економічний та валютний союз, а в серпні того ж року підписали Договір про об'єднання та об'єдналися 3 жовтня 1990 р. 12 вересня 1990 р. СРСР і ФРН уклали в Москві договір про остаточне врегулювання стосовно Німеччини. Економічне об'єднання було непростим і надзвичайно дорогим заходом. Росія вивела війська з Німеччини протягом 1994 р. Світ назавжди запам'ятав, як президент РФ Б. Єльцин «диригував» у нетверезому стані військовим оркестром під час прощальної церемонії виведення військ. Американці того ж року на 2/3 скоротили свої окупаційні війська. На виборах 1998 р. християнські демократи зазнали поразки. Після тривалої перерви уряд ФРН сформували соціал-демократи й «зелені», канцлером 27 жовтня став Ґергард Шредер, змінивши Гельмута Коля (1982-1998 pp.). З 1 липня 1999 р. президент — Йоганнес Pay, тоді ж уряд розпочав свій переїзд із Бонна до Берліна. У листопаді того ж року пишно відзначили 10-річчя падіння Берлінської стіни. На початку 2000 р. останній комуністичний лідер НДР Е. Кренц добровільно прибув до в'язниці відбувати 6-річне ув'язнення за вбивство людей на Берлінській стіні. На парламентських виборах 2002 р. перемогу здобула правляча коаліція соціал-демократів і «зелених», канцлером знову став Ґергард Шредер. Восени 2002 р. він відмовився посилати німецьких вояків на можливу війну з Іраком, за що мав образу з боку президента США Дж. Буша.

 

 

Північна частина Німеччини, якою течуть Везер, Ельба та інші ріки, розміщена на Середньоєвропейській рівнині. Цю частину рівнини часто ще називають Північнонімецькою низовиною. Це — край невисоких гір та озер. На південь від низовини — височини й середньовисотні гори. Басейн Рейну охоплює одні з найкращих у Європі райони виноградарства. На схід від нього — моренні горби, покриті досить родючими Грунтами. Понад чверть території країни вкривають ліси, які тяжко потерпають од вихлопних газів транспорту і промислових викидів. Колись лісів було значно більше. Середньонімецькі височини на півдні переходять у Центральні Альпи. їх іще називають Баварськими Альпами. Найвища гора — Цуґшпітце, 2962 м. На заході — Рурський кам'яновугільний басейн, на сході — великі родовища лігнітів. Чорний Ліс (Шварцвальд) і Швабська Юра багаті на соснові ліси й такі мінерали, як поташ, сіль та ін. У Баварії, розташованій на півдні країни, рельєф горбистий і гірський. Тут знаходяться альпійські пасовища та озера, на сході Баварії — глибока долина р. Дунай. Великими ріками вважаються Рейн, Везер, Ельба, Одер. На pp. Дунай та Ельба у серпні 2002 р. трапилася небачена повінь.

 

Клімат помірний, перехідний від морського до континентального. Найбільше відчувається вплив океану на кліматі північно-західної частини країни. Зима тут м'яка і вітряна. На рівнинах середні температури січня коливаються від 0 до +3 °С. У гірських місцевостях січень холодний — там середньо­місячна температура становить -5° С. Взимку холодніше на сході та півдні.

 

Що далі в глиб континенту й вище в гори — то температура нижче, а кількість снігу більше. Середні температури липня: на рівнинах від +16 до +20, в горах від +12 до +14 °С. Річна кількість опадів — 500-800 мм. У горах показник вищий — до 1000 мм.

Мінеральні ресурси: крім згаданих лігнітів і кам'яного вугілля, — залізна руда, калійна і кам'яна солі, невеликі запаси нафти, природного газу, кольорових металів, урану.

 

Фізико-географічні умови Німеччини можна вважати цілком задовільними для ведення господарської діяльності.

 

 

Німеччина є високорозвиненою промисловою країною ринкової економіки. За обсягом промислового виробництва посідає третє місце у світі. Возз'єднання двох частин Німеччини, яке відбулось у жовтні 1990 p., та пов'язані з цим значні затрати на реконструкцію економіки колишньої НДР не підірвали економіки Німеччини в цілому, хоча дещо затримали її розвиток. Фахівці вказують на досить гармонічні взаємини профспілок і підприємців. Робітники беруть активну участь в управлінні виробництвом.

 

Промисловість. За видобутком лігнітів країна посідає перше місце у світі. Видобувають також кам'яне вугілля, нафту, природний газ, поліметалеві руди, калійну та кам'яну сіль. Атомні електростанції забезпечують У4 виробництва електроенергії. Основним її виробником є теплові електростанції. У країні добре розвинена чорна і кольорова металургія та машинобудування. Випускають верстати, електротехнічні та радіоелектронні вироби, прилади, автомобілі, судна, двигуни, інструменти, літаки, космічні апарати, зброю тощо. Здавна Німеччина має розвинену хімічну промисловість. Згодом у неї з'явилась і нафтохімія. Нині вона в основному працює на довізній сировині. Розвинені деревообробна, легка, хар­чова та інші галузі промисловості.

 

Економіка Німеччини — це 30% економіки всього Європейського Союзу. Великими промисловими центрами є Гамбург, Берлін, долина Рейну, узбережжя Балтійського та Північного морів, Баварія.

 

Сільське господарство. Країна приділяє значну увагу виробництву продовольства і має інтенсивне сільське господарство. Тваринництво відіграє в ньому провідну роль. Основна його спеціалізація — свинарство та розведення великої рогатої худоби молочного напрямку. Продукція тваринництва забезпечує 70% вартості сільськогосподарського виробництва. Продукцією рослинництва є зернові (пшениця, ячмінь тощо), цукрові буряки, картопля. Німці полюбляють пиво. Для його виробництва потрібні ячмінь і хміль. І ячмінь, і хміль вирощують у Німеччині. Відома країна своїм виноробством. Найбільшого розвитку воно набуло у долинах Рейну і Мозелю. Рибальство.

 

Транспорт. Добре розвинені всі його види. Довжина залізниць — понад 90 тис. км, автошляхів — приблизно 500 тис. км. Німеччина — велика морська держава. Тоннаж її морського торговельного флоту наближається до 6 млн т дедвейту. Головні морські порти — Гамбург, Бремен, Бремергафен, Віль-гельмсгафен, Росток-Варнемюнде. Головні міжнародні аеропорти — у столиці, Франкфурті-на-Майні, Кельні, Мюнхені, Дюссельдорфі, Гамбурзі.

 

Зовнішня торгівля. Основні експортні товари — машини, устаткування, хімічні продукти, вироби легкої промисловості, продукція деревообробної промислвості та радіоелектроніки, продовольство, оптика.

 

Імпортують вироби промислового призначення, продукцію машинобудування, продовольчі товари й напої, транспортне устаткування, нафту і нафтопродукти, природний газ та інші товари.

 

Головні зовнішньоторговельні партнери — країни Європейського Союзу, США та Росія.

 

Розвинений міжнародний туризм. Основна маса туристів відвідує південь країни.

 

 

Національні парки Баварський Ліс, Берхтесгаден; понад 1500 резерватів і природних парків.

 

Німеччина має безліч пам'ятників архітектури та одні з найбагатших у світі музейні колекції художнього мистецтва. Знаходяться вони в Берліні, Мюнхені, Дрездені, Кельні, Лейпцигу, Нюрнберзі, Бонні, Веймарі, Мейсені та інших містах.

 

У столиці — арсенал (кінець XVII — початок XVIII ст.), Червона ратуша, палац кронпринца, рейхстаг (1884-1894 pp.), палац Шарлоттенбурґ, палац і парк Сан-Сусі (XVII ст.), палац Бельвю, Бранденбурзькі ворота (1788-1791 pp.); церкви: Клостеркірхе (1290-1300 pp.), Маріенкірхе (XIII ст.), готичний собор св. Миколая (XIV ст.), собор св. Гедвіга (1747-1773 pp.), Німецький собор, Французький собор, Домський собор; музеї: комплекс Боде, Пергамон, краєзнавчий Меркішес, Німецької історії, «Альтес Музеум», Народознавства, Ґрунтів, Будинок-музей Б. Брехта; Національна галерея, Берлінський зоопарк — один із найбільших у світі, ботанічний сад.

 

 

Посольство Німеччини в Україні знаходиться в Києві, вул. Б. Хмельницького, 25. Телефони 247-68-00, 216-74-98, 216-92-33, факс 247-68-18.

 

Візовий відділ: вул. Златоустівсь-ка, 37-39. Телефон 246-99-74, факс 216-23-89.

 

Консульський відділ: вул. Володимирська, 12. Телефони 230-14-20, 230-14-21, 230-14-21, факс 230-14-25.

 

Посольство України в Німеччині знаходиться в Берліні: Albrechtstrasse 26, 10117, Berlin. Телефони (8-10-4930) 288-87-110 (116), факс 288-87-163.

 

Відділення Посольства України знаходиться поблизу Бонна: 53424, Remagen-Oberwinter, Rheinhohenweg 101. Телефони (8-10-49-2228) 94-18-60, 94-18-16, факс 94-18-63.

Консульство України в Гамбурзі Mundsburger damm 1, 22087, Hamburg. Телефон (8-10-4940) 229-498-0, факс 229-498-13.

 

Консульство України в Мюнхені: Oskar-von-Miller-Ring 33, 80333, Mun-chen. Телефон (8-10-4989) 28-20-64, факс 28-13-17.

Консульство України у Франкфурті-на-Майні: Bronnerstrasse 15, 60313, Frankfurt am Main. Тел. (8-10-4969) 29-72-09-0, факс 29-72-09-20

 

Дозволяється без мита ввозити тютюнові вироби, алкогольні напої, продукти харчування, а також предмети й речі у межах, що не перевищують особисті потреби. Не обмежується ввіз і вивіз національної та іноземної валют.