КОРЕЯ ПІВДЕННА. Загальна довідка
|
Офіційна назва
|
Taehan-min'guk
|
|
Столиця
|
Сеул (10 280 523)
|
|
Рік здобуття незалежності
|
1948
|
|
Поясний час
|
Гринвіч плюс 9
|
|
Загальна площа (кв. км)
|
99 237, зокрема
Сільгоспугіддя (кв. км) - 21 000
Ліси (кв. км) - 65 000
|
|
Населення
|
Чисельність населення (осіб) - 48 324 000
Густота населення (осіб/кв. км) - 487
Частка міського населення (%) - 81
Коефіцієнт народжуваності (осіб/1000 осіб) - 15
Коефіцієнт смертності (осіб/1000 осіб) - 6
Тривалість життя (років) - 75
|
|
Частка дорослого письменного населення (%)
|
98
|
|
Харчування (денно калорій на душу населення)
|
3285
|
|
Річне споживання палива (кг на душу населення)
|
2438
|
|
Валюта
|
1 вона Південної Кореї (W) = 100 чонів
|
|
ВНП ($ США на душу населення)
|
18 000
|
|
Мови
|
Корейська (офіційна)
|
|
Етнічні групи
|
Корейці (99,9%)
Китайці (0,1%)
|
|
Релігійний склад населення
|
Християни (49%)
Буддисти (47%)
Конфуціанці (3%)
|
|
Глава держави
|
Президент
|
|
Законодавчий орган
|
Однопалатні Національні збори
|
|
Адміністративно-територіальний поділ
|
9 провінцій та 7 міст центрального підпорядкування
|
Історія
Перша корейська держава Чосон утворилась у V ст. до н. е. Китайці завоювали її в 109 р. до н. е. Згодом китайців прогнали; утворилися три ранньофеодальні держави — Коґурьо (37 р. до н. е.-624 р. н. е.), Пекче (18 р. до н.е.-660 р. н. е.) та Сілла (57 р. до н. е.-935 р. н. е.). У 918 р. півострів було об'єднано під владою династії Корьо. Протягом XIII-XIV ст. країну скуповували монголи. В 1392-1910 pp. країною правила династія Лі. За панування над Кореєю здавна вели між собою боротьбу Китай та Японія. В 1592-1598 pp. корейці відбивали вторгнення японців. Упродовж тривалого періоду (1637-1895 pp.) Корея знаходилася під китайським впливом. У 1876 р. Японія та ряд європейських держав накинули Кореї нерівноправні договори, що надавали їм привілеї в торгівлі. Після японсько-китайської війни 1894-1895 pp. Китай визнав незалежність Кореї. Але свобода від Китаю стала першим кроком до японської неволі. Після перемоги Японії в російсько-японській війні 1904-1905 pp. над Кореєю 17 листопада 1905 р. було встановлено японський протекторат. Японія офіційно анексувала Корею 29 серпня 1910 р. Країна стала японською провінцією Чосун. Після поразки Японії у Другій світовій війні територію Кореї окупували радянські та американські війська, відповідно Північ і Південь країни. Потсдамська конференція 1945 р. визначила межу окупації Кореї радянськими та американськими військами вздовж 38-ї паралелі. Міністри закордонних справ СРСР, США і Великої Британії на зустрічі в Москві у грудні 1945 р. встановили опіку над Кореєю протягом 5 років (СРСР вивів свої війська 1948 p., США — 1949 p.). Передбачалося створення єдиної демократичної держави. Але в 1948 р. було утворено дві окремі країни. Південну частину півострова 15 серпня 1948 р. проголосили Республікою Корея, першим президентом став Лі Син Ман (чинну конституцію прийняли ще 17 липня). 25 червня 1950 р. Північна Корея зненацька напала на Південну Корею з метою об'єднання. Американські й південнокорейські війська відступили аж до Пусана за станом на вересень того року. США та їхні союзники заручилися підтримкою ООН у відбитті комуністичної агресії. 15 вересня 1950 р. американо-південнокорейські війська під командуванням генерала Д. Макартура розпочали контрнаступ і до кінця жовтня 1950 р. відігнали північнокорейські війська до р. Ялуцзян на кордоні з Китайською Народною Республікою. Китай побачив, що справи у північнокорейських комуністів кепські, і 26 листопада 1950 р. надіслав їм на допомогу 250 тис. своїх «добровольців» (згодом їх чисельність збільшилася до 1 млн). Китайські й північнокорейські війська пішли в контрнаступ. СРСР надавав допомогу радниками, зброєю тощо. В боях проти американців брали участь радянські льотчики на нових винищувачах «МіГ-15», якими командував тричі Герой Радянського Союзу Іван Кожедуб (родом із Сумщини). У січні 1951 р. китайсько-північнокорейські війська захопили Сеул. Здавалося, що Південну Корею чекає поразка. Але війна стабілізувалася, бої точилися переважно вздовж 38-ї паралелі. Війна з наступальної перетворилася на окопну. У липні 1951 р. новий головнокомандувач американо-південнокорейських військ генерал М. Риджвей (який у квітні 1951 р. заступив генерала Д. Макартура, незадоволеного тим, що президент США Г. Трумен зв'язував йому руки у способах ведення війни) розпочав пошуки перемир'я. Шлях до цього був довгим. Лише 27 липня 1953 р. у Паньминьчжоні було досягнуто перемир'я. За роки війни війська ООН втратили вбитими 118 515 осіб (з них 33 729 американців). Усього було поранено 264 581 особу (з них 103 284 американців). Уздовж 38-ї паралелі було створено демілітаризовану зону завдовжки 250 км і завширшки 4 км. Війна завдала значної шкоди економіці Південної Кореї. Зросли безробіття й інфляція, ресурсів бракувало, процвітали урядова корупція та беззаконня. Ці та інші чинники призвели до усунення від влади 26 квітня 1960 р. президента Лі Син Мана. Новий цивільний уряд також не зміг упоратися з ситуацією. За часів президента Юн По Суна (1960-1962 pp.) 16 травня 1961 р. владу захопила армія на чолі з генералом Пак Чжон Хі. Генерал з 24 березня 1962 р. діяв як цивільний президент. За часів його правління Південна Корея перетворилася в економічного гіганта. З опозицією генерал-президент не дуже панькався, проте пішов на зближення з Північною Кореєю у липні 1972 p., уклавши угоду про основи можливого в майбутньому об'єднання двох Корей. У 1975 р. будь-яку політичну опозицію заборонили. Пак Чжон Хі було вбито главою Центрального агентства безпеки під час спроби перевороту 26 жовтня 1979 р. Президентом став колишній прем'єр-міністр Чой К'ю Ха. Почалися протести проти подовження військового стану, запровадженого ще 1972 р. Протести розлютили армійське керівництво, яке 16 серпня 1980 р. усунуло діючого президента, новим же 1 вересня став генерал (керівник військової розвідки) Чон Ду Хван. Він продовжив політику попереднього генерала-президента. 1 вересня 1983 р. трапився величезний міжнародний скандал. Винищувач військово-повітряних сил СРСР збив південнокорейський авіалайнер із 264 пасажирами на борту, який залетів (певне, через помилку штурмана) у радянський повітряний простір у районі о. Сахалін. Авіалайнер летів із США. Раніше радянські літаки вже якось змусили приземлитися південнокорейський пасажирський авіалайнер, якого вони перехопили над Арктикою. На початку 1987 р. студенти вчинили широкомасштабні заворушення, і генерал-президент змушений був запровадити часткову лібералізацію свого режиму. 25 лютого 1988 р. президентом країни став Ро Де У. Він спирався на сили, що виступали за об'єднання Кореї, нормалізацію відносин із Радянським Союзом. Адміністрація президента виявилася причетною до фінансових махінацій. Обидві Кореї 1991 р. вступили до ООН. На президентських виборах у грудні 1992 р. перемогу здобув Кім Йон Сам (на посаді з 25 лютого 1993 p.). Відносини з Північною Кореєю знову погіршилися 1994 р. Вона вдалася до здійснення широкомасштабної ядерної програми, але відмовилася поставити її під контроль Міжнародного агентства з ядерної енергії (МАГАТЕ). Згодом було знайдено певний компроміс. За правління Кім Йон Сама стався великий корупційний скандал: його син потрапив до в'язниці за хабарництво, ув'язнили також двох попередніх президентів. 25 лютого 1998 р. президентом став Кім Де Чжун, у минулому дисидент. 13-15 червня 2000 р. керівники Південної та Північої Корей зустрілися у Пхеньяні та домовилися про спільні заходи щодо об'єднання двох країн (після цього Південна Корея звільнила близько 60 в'язнів-комуністів, що відбули у тюрмі понад 30 років за шпигунство). 13 жовтня Кім Де Чжун став лауреатом Нобелівської премії 2000 р. З 25 лютого 2003 р. президент — Ро Му Х'юн.
Природно-ресурсний потенціал
Поверхня країни — це здебільшого низькі пагорби й широкі долини. Біля західного та південного узбережжя, у Жовтому морі, знаходяться численні (близько тисячі) південнокорейські острови. Уздовж східного узбережжя простягнулися хребти Тхебек і Кьонсан. Вони знижуються до хвилястих узбережних рівнин. Але найвища точка країни знаходиться не в цих горах, а на о. Чеджудо — г. Халласан, що сягає 1950 м. На 2/3 території країни ростуть мішані хвойно-листяні ліси.
Клімат — переважно континентальний. Зима — суха й холодна, літо — вологе й жарке. У столиці середні температури січня коливаються від -9 до 0 °С, липня — від +21 до +29 °С. Найчастіше дощі йдуть протягом червня-вересня.
Мінеральні ресурси: кам'яне вугілля, залізна й марганцева руди, мідь, свинець, цинк, нікель, олово, вольфрам, молібден, уран, торій, золото, срібло, азбест, графіт, слюда, сіль, вапняки.
Економіка
Промисловість. Південна Корея належить до групи нових індустріальних країн. Власна мінеральна сировина недостатня. Лише за видобуванням вольфраму країна посідає помітне місце у світі. Видобуток залізної та марганцевої руд, свинцю, цинку, міді, золота, срібла є незначним. Південна Корея, як і Японія, довела, що можна бути багатою країною, працюючи на довізній сировині. Створено важку промисловість.
Є металургійні, машинобудівні (авто- і суднобудівні), радіоелектронні, електротехнічні, нафтопереробні, цементні, хімічні, нафтохімічні, текстильні, харчові заводи і фабрики.
Сільське господарство. Аграрний сектор економіки повністю забезпечує потреби країни у продовольстві та створює його надлишки для експорту. Головна галузь сільського господарства — рослинництво. Оброблюється більш як 1/5 території країни. Половина оброблюваних земель зрошується. Вирощують зернові (передусім рис), технічні (бавовник, тютюн тощо) культури, сою. Садівництво, овочівництво, культивування женьшеню, лісозаготівлі, рибальство, вилов морепродуктів.
Транспорт. Довжина залізниць — близько 7 тис. км, автошляхів — понад 60 тис. км. Тоннаж морського торговельного флоту — близько 12 мли т дедвейту. Головні морські порти — Пусан, Ульсан, Інчхон. Для судноплавства використовуються річки. Зокрема, р. Нактонган є судноплавною впродовж 320 км. Міжнародні аеропорти — у столиці та Пусані.
Зовнішня торгівля. Основні експортні товари — транспортне обладнання, електротехніка, електроніка, взуття, текстиль, автомобілі, судна, хімікати, сільськогосподарські продукти.
Імпортують продовольство, хімікати (передусім добрива), продукцію машинобудування, нафту й нафтопродукти.
Головні зовнішньоторговельні партнери — США, Японія, країни Південно-Східної Азії.
Туристичні об'єкти
Національні парки Кьончжу, Керьонсан, Сораксан, Халласан, Ханріо, Чирисан та ін.
У столиці — руїни фортечного муру Ханьянсон (1392-1446 pp.) із брамами Намдемун (1395 р.) і Тондемун (1396 p.); палацовий комплекс Кьонбоккун (Щастя і багатства), де на величезній площі розташовані палаци Кинчонджон, Санчонджон, Сучонджон, Канренджон, Кьотхеджон, численні парадні споруди та житлові будівлі, ізольовані одна від одної парками, садами та подвір'ями (1394 p., 1592 p. зруйнований, в XIX ст. відновлений, знову зруйнований в ході війни 1950-1953 pp.); палац Чхандок (1404 p., 1592 p. зруйнований, в XVII ст. відновлений); палац Чанґьон (XV-XVII ст.); палац Доксу (XVI ст.); триярусна пагода Хьонмьотхап храму Попчхонса (1085 p.), пагода храму Вонгакса (1467 p.); музеї: Національний (колишній палац Соджоджон, 1901-1911 pp.), Образотворчих мистецтв, Національний науки, Національний етнографічний, Сучасного мистецтва, Військовий, Іхваджап, Поштовий; галереї: Художня палацу Кьонбоккун, Хюндай, художня Кансон, Джин, Східного мистецтва, Єчон; зоопарк, ботанічний сад.
В околицях міста Кьонджу, що в VII-X ст. було столицею держави Сілла — храмові ансамблі Пульґукса (VIII ст., перебудований в XVI ст.) і Бондокса (VIII ст.), пагода Пуихвансатхаи (634 p.), кам'яна астрономічна обсерваторія Чхомсонде (647 p.), печерний храм Сокку-рам (742-764 pp.) па г. Тхоамсан, руїни королівського палацу на березі р. Хенсанкон.
Інша корисна інформація
Посольство Південної Кореї в Україні знаходиться у Києві, вул. Володимирська, 43. Телефони 246-37-59, 246-37-61, факс 246-37-57.
Посольство України в Південній Кореї знаходиться в Сеулі, 1376-1, Seocho 2-dong, Seocho-Ku, Seoul, Diplomatic Centre, Room 905. Телефон (8-10-822) 578-69-10, факс 578-55-14.
|
Південна Корея
