Довідка про Державу Кувейт

Держава Кувейт	Знаходиться в північно-східній частині Аравійського півострову на узбережжі Перської затоки між Іраком і Саудівською Аравією. Кувейту належать ряд островів: Файлака, Бубіян, Варба та інші.
Загальна площа	17 820 kb. km.
Столиця	м. Ель-Кувейт - єдине велике місто країни.
Берегова лінія	499 км.
Територіальні води	12 міль.
Державні кордони	Загальна протяжність - 462 км. З Іраком - 240 км Із Саудівською Аравією - 222 км.
Міжнародні суперечки	Із Саудівською Аравією стосовно належності островів Карух та Умм-аль-Марадім.
Населення	2 111 561 чол. Основну частину населення складають араби (корінні куеейтці - 45%), а також вихідці з інших арабських країн (35%), Ірану (4%), Пакистану та Індії (9%), інших країн (7%).
Мова	Офіційна мова - арабська. Широко розповсюджена англійська (домінуюча у бізнесі), фарсі та урду.
Релігія	Державна релігія - іслам (30% - шиїти, 70% - суніти), його сповідають 85% населення; християни, індуїсти та інші общини - 15% .
Державний устрій	Конституційна спадкова монархія.
Адміністративний розподіл	5 губернаторств (Ель-Ахмаді, Ель-Фарванія, Ель-Асіма, Ель-Джахра, Хавалі).
Законодавча влада	Належить еміру та однопалатним Національним зборам (парламент), які складаються з 75 депутатів. При цьому, 50 депутатів обираються шляхом загальних прямих і таємних виборів терміном на 4 роки (цей термін може бути продовжений у законодавчому порядку), а 25 депутатів призначаються еміром. У випадку надзвичайної ситуації, емір має право розпустити парламент. В цьому випадку законодавча влада переходить до глави держави (еміру), а вибори нового парламенту повинні бути проведені через два місяці після розпуску попереднього складу.
Отримання незалежності	19 червня 1961 року (від Великобритан.).
Національне свято	25 лютого 1950 року.
Конституція	Від 11 листопада 1962 року.
Глава держави	Емір
Членство у міжнародних організаціях	ООН, ЛАД, Рада Співробітництва Арабських Держав Перської затоки, Організація арабських країн-експортерів нафти, Організація Ісламська Конференція, Арабський банк з економічного розвитку в Африці, Африканський банк розвитку, Арабський Фонд з економічного та соціального співробітництва, Арабський Валютний Фонд, Банк Розвитку Центральноафриканських держав,   Рада   арабської   економічної   єдності,   Рада   Митного Співробітництва, Економічна і Соціальна Комісія для Західної Азії, Продовольча і Сільськогосподарська організація об'єднаних націй (ФАО), Група 77, МБРР, ІКАО, Міжнародна комерційна палата, Міжнародний Рух Червоного Хреста та Червоного Півмісяця, Міжнародна Асоціація Розвитку,   Ісламський   Банк   Розвитку,   Міжнародний   Фонд сільськогосподарського Розвитку, Міжнародна Фінансова Корпорація, Міжнародна Федерація Товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця, Міжнародна Організація Праці, Міжнародний Валютний Фонд, Міжнародна Морська Організація, Інтерпол, МОК, Міжнародна Організація з питань Стандартів, Міжнародний Союз Електрозв'язку, Рух Неприєднання, Організація Країн-Експортерів Нафти, ЮНЕСКО, Організація Об'єднаних Націй з Промислового Розвитку, Всесвітній Поштовий Союз, Всесвітня Федерація Профспілок, Всесвітня Організація Охорони Здоров'я, Всесвітня Організація Інтелектуальної Власності, Всесвітня Метеорологічна Організація, ВТО.
Валюта	Кувейтський динар, рівний 1000 філсам (7 дол. США рівний 0,3 динара). Монети мають номінал до 5, 10, 25, 100, 250, 500 філсів, абанкноти – 1, 5, 10,20 динарів та 500 філсів. Широко використовуються кредитні картки та дорожні чеки. Використання телефону-автомату – безкоштовне.
Фізико-географічні умови країни	Кувейт - держава, що знаходиться на невисокому плато на узбережжі Перської затоки. На півночі країни - кам'янисті пустелі, на півдні - піщані пустелі. Загальна площа - 17 820 kb. km. Берегова лінія - 499 km.
Клімат країни	Тропічний сухий. Понад півроку в країні стоїть стійка спекотна погода. Опади випадають рідко і не перевищують 100-200 мм на рік. З травня по жовтень дують сухі курні північно-західні вітри (шімаль), що створюють атмосферу задушливості, із температурою від +40°С до +50°С. Найбільше сприятливий час у Кувейті - тепла зима із рідкісними, але сильними дощами. У грудні-січні переважають теплі сонячні дні з температурою повітря від +12°С до +18°С. Температура води - від +16°С, взимку до+26°...+37°С влітку.
Історична довідка	Довгий час територія Кувейту залишалася практично незаселеною. Потім на берегах Кувейтської затоки оселилися араби, що побудували тут портове місто, що згодом одержало назву Ель-Кувейт і стало столицею держави. У 1899 році правитель Кувейту звернувся до Великобританії з проханням захистити країну від Туреччини, що панувала тут з XVI століття. Кувейт став британським протекторатом. З часу проголошення Кувейтом незалежності в 1961 році, країна швидко збагатилась за рахунок експорту нафти. Отримані кошти направлялись урядом на розвиток економіки та соціальної сфери країни, допомогу ісламським державам і підтримку таких арабських націоналістичних організацій, як Організація Визволення Палестини. У 1970 рр. більша частина нафтової промисловості була націоналізована, а видобуток нафти був обмежений з метою збереження Її запасів. Хоча Кувейт зміг забезпечити високий рівень життя населення (кувейтці користуються безкоштовною освітою і медициною, доходи населення не обкладаються податком), уся влада і багатства в країні контролювались членами правлячого сімейства та їхніх союзників, а деякі соціальні програми поширювались тільки на корінних кувейтців.                  Економічні успіхи Кувейту сприяли масовій імміграції, і вже в 1970 рр. більшість населення склали вихідці з інших країн. У зв'язку із загостренням внутрішньої ситуації в країні, у1976 році емір розпустив парламент Кувейту, який не функціонував п'ять років. Також були припинені дії деяких статей Конституції. 2 серпня 1990 на територію Кувейту вторглась стотисячна іракська армія, І Ірак оголосив про анексію Кувейту. Країну залишили сотні тисяч жителів. Збройні формування Іраку розграбували або знищили майже всі цивільні об'єкти і підпалили 700 нафтових свердловин. Ці пожежі мали безпрецедентні негативні наслідки для навколишнього середовища. 17 січня 1991 року на підставі рішення Ради безпеки ООН розпочалась акція по звільненню Кувейту силами міжнародної коаліції на чолі зі США. 26 лютого 1991 року країна була повністю звільнена. Відразу по закінченню війни в зоні Перської затоки, Кувейт приступив до відновлення зруйнованого господарства, проте падіння світових цін на нафту стримувало цей процес. Однак, вже в липні 1991 року Кувейт відновив експорт нафти. У 1993 році прибутки від її експорту перевищили довоєнний рівень. До 1994 року була практично цілком відновлена нафтопереробна галузь промисловості.
Економіка	За рівнем розвитку економіки Кувейт відносяться до країн, що розвиваються. Валовий внутрішній продукт (розрахований відповідно до паритетної покупної спроможності) у 2001 році склав 30,9 млрд. дол. США (75 100 дол. США на одного мешканця країни), що на 4 % більше ніж у 2000 році. Структура валового національного продукту країни: продукція промисловості - 60 %; сфера послуг - 39,7 %; продукція сільського господарства - 0,3 %. Зовнішній борг країни складає 6,9 млрд. дол. США (2000 рік). Рівень безробіття складає 1,8%. Рівень інфляції (розрахований відповідно до рівня споживчих цін) у 2001 році зафіксований на рівні 2,7 %. Основою економіки Кувейту є нафтовидобувна та нафтопереробна промисловості. Ці галузі приносять 92 % національного доходу. Видобуток нафти в країні ведеться з 1946 року. Розвідані запаси нафти складають близько 9 млрд. тонн (10 % світових запасів нафти). Щорічно в країні видобувається близько 100 млн. тонн нафти. Окрім нафти, країна має значні запаси природного газу. Інші галузі промисловості: трубопрокатна, хімічна (виробництво пластмас і мінеральних добрив), виробництво будівельних матеріалів, опріснення морської води, промисловий вилов риби, переробка продукції сільського господарства. Крім того, у країні працюють підприємства нафтохімічної промисловості, заводи по опрісненню води, електростанції, підприємства по виробництву будматеріалів, легкої і харчової промисловості. Кліматичні умови перешкоджають розвитку сільського господарства в обсязі, достатньому для продовольчого самозабезпечення. Тому вирощування сільськогосподарських культур ведетьсяза допомогою гідропоніки, підтримується оазисне землеробство, будуються експериментальні тваринницькі ферми, розвиваються птахівництво та рибальство. Незважаючи на те, що Кувейт є нафтодобувною країною з неродючими Грунтами, без річок, з недостатньою кількістю води та засушливим кліматом, сільське господарство країни іноді отримує великі врожаї, які в деякі періоди перекривають внутрішні потреби та експортуються в інші арабські країни (уряд країни вкладає значні кошти в розвиток зрошувальних систем, тому сільськогосподарські культури вирощуються навіть у районах пустель). Останнім часом активно розвиваються електронна промисловість. У країні активно діє банківський сектор, розширюється сфера послуг. Завдяки успішній експлуатації величезних запасів нафти уряд країни має у своєму розпорядженні значні кошти, які направляється як на закордонні інвестиції, так і на реалізацію численних національних проектів (розвиток мережі зв'язку, дорожньої мережі, цивільного будівництва і на соціальне забезпечення). Потреби економіки у електроенергії складають близько 29,02 млрд. кВт.год на рік (2000 рік), при цьому, щорічне виробництво електроенергії складає понад 31,2 млрд. кВт.год на рік (100 % за рахунок ТЕС). Витратна частина державного бюджету країни у 2002-2003 фінансовому році (фінансовий рік триває з 1 квітня по 31 березня) складає 17,59 млрд. дол. США (близько 8 300 дол. США на одного мешканця країни, у 2001-2002 фінансовому році - 14,407 млрд. дол. США, що становило близько 7 300 дол. США на одного мешканця). Витрати на оборону у 2001 році складали 1,967 млрд. дол. США (5,49 % ВВП, або 12,84 °/о витратної частини державного бюджету). За станом на 1 лютого 2003 року, обмінний курс національної валюти до долара США складав 0,3 кувейтських динара (КWО) за 1 дол. США. Загальний обсяг експорту складає близько 16,2 млрд. дол. США (2001 рік). Основні товари, що експортуються: нафта та нафтопродукти, мінеральні добрива, сільськогосподарська продукція. Головні країни-партнери: Японія (23%), США (14%), Республіка Корея (75%), Сінгапур (7%), Нідерланди (б%), Пакистан (6%), Індонезія (4%), Великобританія (2%). Загальний обсяг імпорту складає близько 7,4 млрд. дол. США (2001 рік). Основні товари, що імпортуються: продовольство, транспортні засоби, одяг. Головні країни-партнери: США (72%), Японія (8%), Великобританія (2%), ФРН(7%), Китай (5%), Франція (4%), Австралія (3%), Нідерланди (2%).
Інфраструктура	Шосе: протяжність - 4 450 км (з них асфальтовані - 3 590 км; неасфальтовані — 860 км). Трубопроводи: нафтопровід - 917 км; газопровід - 165 км. Морські порти:6. Загальна кількість аеропортів: 7.