Ліванська Республіка (The Republic of Lebanon). Загальна довідка
Офіційна назва
|
AlJumhurTyahalLubnanTyah
|
Столиця
|
Бейрут (1,5 млн. мешканців)
Найбільші міста:
Тріполі (200 тис. мешканців),
Захлє (200 тис. мешканців),
Сайда (100 тис. мешканців),
Тір (70 тис. мешканців).
|
Рік здобуття незалежності
|
1943
|
Поясний час
|
Гринвіч плюс 2
|
Загальна площа (кв. км)
|
10 452,зокрема
Сільгоспугіддя (кв. км) - 3 000
Ліси (кв. км) - 1 000
Протяжність кордонів: загальна - 454 км; з сусідніми державами: з Ізраїлем – 79 км та з Сирією – 375 км.
|
Населення
|
Чисельність населення - 3,97 млн. чол. (2008 р.).
Густота населення (осіб/кв. км) - 351,9
Частка міського населення (%) - 89
Коефіцієнт народжуваності (осіб/1000 осіб) - 20
Коефіцієнт смертності (осіб/1000 осіб) - 6
Тривалість життя (років) - 72
Частка дорослого письменного населення (%) - 86
|
Харчування (денно калорій на душу населення)
|
3317
|
Річне споживання палива (кг на душу населення)
|
1028
|
Валюта
|
1 ліванский фунт, або лівр (LL) = 100 піастрів
|
ВНП ($ США на душу населення)
|
5200
|
Мови
|
Арабська (офіційна), англійська, французька, вірменська.
|
Етнічні групи:
|
Араби (95 %), вірмени (4 %), інші (1 %).
В Лівані в закритих таборах також проживають близько 400 тис. палестинських біженців, які не мають ліванського громадянства.
|
Релігійний склад населення:
|
Мусульмани: суніти, шиїти й друзи (60 %);
Християни: католики, православні, вірменська церква (40 %).
|
Глава держави
|
Президент
|
Законодавчий орган
|
Однопалатний парламент (Національні збори).
|
Адміністративно-територіальний поділ
|
6 губернаторств
|
Історична довідка
За угодою Сайкса-Піко від 1916 року Ліван 1918 року було передано під протекторат Франції. Незалежність Лівану було проголошено 26 листопада 1941 року. Франція визнала незалежність Лівану 22 листопада 1943 року.
З 1975 по 1990 рр. у Лівані розгорнулася громадянська війна, основною причиною якої була боротьба за владу між християнською та мусульманською конфесіями країни. Війна закінчилася через рік після підписання 1989 року Таїфської угоди, яка, зокрема, визначила чіткий розподіл влади в країні між християнами та мусульманами – шиїтами й сунітами.
До 2000 року південний Ліван перебував під ізраїльською окупацією. Інші території перебували під контролем Сирії, військовий контингент якої був дислокований у Лівані.
Унаслідок «кедрової революції» 2005 року Сирія вивела з Лівану свої війська.
12 липня – 14 серпня 2006 року мав місце ізраїльсько-ліванський збройний конфлікт. Після його закінчення згідно з резолюцією РБ ООН 1701 (2006 р.) на півдні країни було значно посилено Тимчасові сили ООН (ТСООНЛ) та розташовано підрозділи ліванської армії.
Природно-ресурсний потенціал
Країна розташована на узбережжі Середземного моря. Вузька узбережна родюча рівнина поступово підвищується в напрямку на схід, де хребет Ліван сягає 3087 м (г. Курнет-ес-Сауда). Його аридні східні схили різко знижуються до родючої міжгірної долини Бекаа (середні висоти — 750 — 900 м). Паралельно до хребта Ліван на сході простягнувся хребет Антиліван. Між цими двома хребтами тече р. Ель-Літа-ні. На сході країни трапляються степові ділянки. Ліван — гірська країна: майже 80% її території знаходиться на висоті понад 500 м над рівнем моря. Бувають землетруси.
Клімат— середземноморського типу. На нього впливає висотність. Характерні жарке сухе літо й волога м'яка зима. Середня температура січня +13, липня +27 °С. Річна кількість опадів — 920 мм. У долині Бекаа клімат холодніший та сухіший. Протягом переважної частини року в горах лежить сніг і стоять морози.
Мінеральні ресурси: Камінь-піщаник; залізна руда; пісок (обмежені, тільки для внутрішнього використання).
Економіка
Бюджет:
|
10,320 млрд. дол. США.
|
Промисловість:
|
Олія, харчове виробництво, хімічне та фармакологічне виробництва, трикотаж, взуття, текстиль, папір та поліграфічна продукція.
|
Продукція сільського
господарства:
|
Овочі, фрукти, пшениця круп’яні культури, маслини та олія з них, тютюн, цукровий буряк, вино, м’ясо, молоко та молочна продукція.
|
Структура ВВП:
|
Сільське господарство – 6 %, індустрія – 14 %, будівництво – 9 %, торгівля та сфера обслуговування – 71 %.
|
Зростання промислового виробництва:
|
2 % за 2008 рік.
|
Промисловість. Головними галузями промисловості є текстильна, цементна, швейна, харчова, нафтопереробна. Промислові підприємства, невеликі за розмірами, концентруються переважно в Бейруті, Триполі та на їхніх околицях.
Сільське господарство. Плодівництво — найбільш розвинена галузь сільського господарства. Вирощують яблука, цитрусові, оливки, банани. Гарні для плодівництва умови має узбережна рівнина. На штучно створених терасах у горах посаджено яблуневі, апельсинові та лимонні сади. Долина Бекаа на півдні країни майже цілорічно вкрита килимом посівів зернових, баштанних і садових культур. Долина має достатню кількість як підземних вод, так і вод, що утворюються від танення снігів на схилах високих гір, що її оточують. Також вирощують виноград, тютюн, бавовник. Тваринництво, рибальство. Основну масу товарної сільськогосподарської продукції забезпечують поміщицькі господарства.
Транспорт. Довжина залізниць — понад 200 км (у роки громадянської війни їх було виведено з ладу), автошляхів — близько 8 тис. км. Є невеликий морський торговельний флот. Головні морські порти — Бейрут, Триполі, Сайда, Джунія. Територією країни прокладено трубопроводи з Іраку та Саудівської Аравії. За 4 км від столиці — міжнародний аеропорт.
Зовнішня торгівля. Бейрут здавна був відомий як фінансовий центр Близького Сходу. Наприкінці 1984 р., у країні діяли 93 комерційні банки. їхні активи становили близько 90 млрд ліванських фунтів; половина активів належала іноземному капіталу чи контролювалася ним
У довоєнні роки 20% надходжень до державного бюджету забезпечував іноземний туризм.
Основні експортні товари— продовольство (передусім яблука й цитрусові), напої, продукція машинобудування, текстиль, фармацевтика.
Відроджується Ліван і як фінансовий центр. У 1995 р. відновила роботу Бейрутська фондова біржа
Імпортують дорогоцінне каміння й метали, зернові, продукцію машинобудування, транспортні засоби.
Головні зовнішньоторговельні партнери— Саудівська Аравія та інші арабські країни, Західна Європа, США.
Туристичні об'єкти
У країні є кілька резерватів.
У столиці— численні руїни фінікійських, римських і візантійських споруд, мечеть Джамі аль-Омрі (перебудована 1291 р. з християнської базиліки), Палацова мечеть (XVI ст.); музеї: Національний (історія мистецтв), Сурсок (сучасне мистецтво), Американського університету (археологічний); за 12 км від міста — карстова печера Джейта, в якій тече підземна річка, і відвідувачі впродовж 2 км, сидячі в човні, можуть бачити в електричному світлі фантастичну за красою картину величних сталактитів і сталагмітів.
У Баальбеку— руїни монументальних храмів Юпітера, Бахуса й Венери римської доби. Збереглися шість велетенських мармурових колон (заввишки 20 м і завширшки 2,2 м). Неподалік від храму Юпітера збереглася оброблена гранітна брила вагою близько 1000 т!
У Сурі (колишнє фінікійське місто-держава Tip) — залишки вулиці еллінської доби, монументальна тріумфальна арка, споруджена на честь перемог Александра Македонського в IV ст. до н. є., Археологічний музей.
У Триполі — Велика мечеть (перебудована 1294 р. з базиліки св. Марії), замок Сен-Жиль (XIV ст.), мечеть-мед-ресе Буртасія (1324 p.), мечеть Тейлан (або Тейналь, 1336 p.), мечеть-мавзолей Сакракія (1359 p.).
На узбережжі Середземного моря — руїни фінікійського міста Біблоса — одного з найстаріших міст у світі (йому близько 7000 років). Дотепер лишилися руїни будівель (кожна з яких має декілька кімнат), вулиць, численні зразки прикрас і господарчих знарядь тих часів.
Дуже мальовнича долина р. Ель-Кальб — це старовинні кам'яні мости, численні монастирі, феодальні замки. Там, де річка впадає в море, скелі стрімко обриваються, і на гранітному камінні залишилися написи Навуходоносора, фараона Рамзеса II, ассирійського царя Ассарґадона, імператора Марка Аврелія, султана Саїфа ад-діна Бару ка.
У долинах Ель-Літані та Ель-Бекаа збереглися замки-фортеці хрестоносців та їхніх переможців — арабів.
У Лівані туристів приваблюють не лише численні історичні пам'ятки, а й унікальні можливості природи країни. До середини літа протягом одного дня можна покататися в горах на лижах (найбільш популярні курорти — Бшеррі, Фарайя та Лаклук), а потім викупатись та відпочити на середземноморському пляжі.
Поширені народні промисли — візерункове ткацтво, килимарство, багатокольорова вишиванка, карбування по міді, інкрустація кісткою та перламутром дерев'яних і металевих виробів.
Енергетична залежність Лівану
Ліван є енергетично залежною державою, яка імпортує газ і нафтопродукти (100 %). Електроенергія виробляється тепловими станціями та подається споживачам дозовано. Поширено використання приватних генераторів електроенергії, особливо на периферії.
Електроенергія – виробництво:
|
8,76 млрд. кВт/год (2009 р.)
|
Електроенергія – споживання:
|
8,16 млрд. кВт/год (2009 р.)
|
Електроенергія – імпорт:
|
50–100 мВт щорічно
|
Нафта – імпорт:
|
100 %
|
Газ – споживання:
|
–
|
Газ – імпорт:
|
100 %
|
Грамотність та освіта
Грамотність:
|
Загальна:87,4 %; чоловіки – 93,1 %; жінки – 82,2 % (2003 р.).
|
Освіта:
|
Система освіти в Лівані включає п’ятирічну початкову й семирічну середню школу, а також професійні училища з чотирирічним строком навчання. У країні діють сім університетів, найбільший
та найпрестижніший з яких – Американський університет Бейруту, заснований у 1866 р.
|
Стратегічні підприємства Ліванської Республіки
Інші показники
Інвестиції:
|
19,4 % ВВП (2008)
|
Прямі іноземні інвестиції:
|
3,198 млрд. дол. США (2008)
|
Зовнішній борг
|
51 млрд. дол. США. на кінець грудня 2009 року.
|
Економічна допомога:
|
Реципієнт, близько 4 млрд. дол. США – 2008 рік.
|
Населення за межею бідності:
|
28,5 % (2008).
|
Засоби інформації, зв’язок
Свобода ЗМІ
|
За рейтингом „Freedom House” ЗМІ – частково вільні
Всесвітній індекс свободи преси за рейтингом «Reporters Without Borders» в 2008 р.: 98 місце з 169 країн
|
Телефони:
|
стаціонарні: 681,400 (2008 р.), мобільні: 1,103 млн (2008 р.)
|
Користувачі Інтернету:
|
1 024 920 (2008 р.)
|
Інша корисна інформація
Найближче посольство Ліванузнаходиться в Москві, вул. Садово-Самотьочная, 14. Телефони (8-10-7095) 200-00-22, 200-26-84, факс 200-32-22.
Посольство України в Ліванізнаходиться в Бейруті, Sinel-Fil, JisrAl-Bacha, Al-BachaGardens, BlocB, P. O. Box 431, Beyrut. Телефон (8-10-9611) 510-527, факс 510-531. |