Державний устрій
Державний устрій – конституційна монархія.
Адміністративно-територіальний поділ: 16 регіонів, яким відповідають 17 вілайя – міських адміністрацій регіональних центрів (регіон Танжер - Тетуан має дві вілайя), до складу яких входять 26 префектур, 45 провінцій та 1547 комун. Набуття незалежності: протекторат Франції скасовано 2 березня, протекторат Іспанії – 7 квітня 1956 р.
Національне свято – День трону, 30 липня (дата сходження на престол нинішнього Короля Марокко Мохаммеда VI в 1999 році).
Конституція: декілька редакцій, ухвалених шляхом загальнонаціональних референдумів – перша 7 грудня 1962 р., остання, нині чинна – 13 вересня 1996 р.
Король– вища світська і духовна особа в державі, символ єдності народу, гарант вічності і безперервності міжнародної правосуб’єктності держави.
Двопалатний парламент(Палата представників і Палата радників) є законодавчим органом країни, який поділяє право законодавчої ініціативи з урядом, але, разом з тим, наділений функціями контролю за діяльністю уряду.
Члени Палати представників (нижня палата – 325 місць) обираються прямим загальним голосуванням терміном на 5 років.
Палата радників (верхня палата – 270 місць) обирається на 9 років непрямим голосуванням від регіонів, профспілкових організацій і оновлюється на одну третину кожні три роки.
Голова Палати представників – Мустафа Мансурі, Голова Палати радників –Мааті Бенкаддур.
Останні вибори до нижньої палати парламенту відбулися 07 вересня 2007 р., проведення чергових часткових виборів до верхньої палати заплановано на 2009 р.
Урядскладається з Прем'єр-міністра і міністрів, які призначаються Королем і відповідальні перед ним та парламентом.
До складу нового уряду в 2007 р. увійшло 23 представники чотирьох партій та 11 безпартійних.
Уряд Марокко включає: 21 міністра, державного міністра, генерального секретаря уряду, 4 міністрів-делегатів у підпорядкуванні Прем’єр-міністра та 7 державних секретарів при міністерствах.
Після свого призначення Прем'єр-міністр представляє програму уряду в обох палатах парламенту.
З вересня 2007 р. уряд очолює Аббас Ель Фассі. Міністром закордонних справ та співробітництва Марокко є Таїб Фассі Фіхрі.
Конституція Марокко передбачає незалежність судової влади від законодавчої і виконавчої гілок влади.
Судді призначаються Вищою радою юстиції, яку очолює Король.
Основні органи судової влади: Верховний суд, Спеціальний суд, Вищий суд, Торгові суди, Військові трибунали.
Ключові політичні партії Марокко:
· Партія “Істикляль” (урядова, правоцентр., лідер – А.Ель Фассі)
· Партія справедливості та розвитку (ПСР, опозиційна, помірков. іслам., лідер – А.Бенкіран)
· Народний рух (НР, опозиційна, ліберальна, лідер – М.Лаенсер)
· Національне об'єднання незалежних (НОН, урядова, центр., лідер – М.Мансурі)
· Соціалістичний союз народних сил (ССНС, урядова, лівоцентр., лідер – А.Раді)
· Партія “Конституційний Союз” (КС, опозиційна, правонаціонал., колегіальне керівництво)
· Партія прогресу і соціалізму (ППС, урядова, ліва, спадкоємниця колишньої комуністичної партії, лідер – І.Алауї)
· Партія самобутності та сучасності (ПСС, центр., лояльна до уряду, генеральний секретар – М.Ш.Біаділлах).
Урядову коаліцію складають чотири політичні партії – «Істикляль», НОН, ССНС та ППС.
Політична ситуація стабільна.
На виборах до нижньої палати парламенту (7 вересня 2007 р.) партії урядової коаліції вибороли 146 мандатів з 325. Попри прогнози, значного розширення представництва в парламенті помірних ісламістів не відбулося. |