СЛОВЕНІЯ. Загальна довідка
Офіційна назва
|
Republika Slovenija
|
Столиця
|
Любляна (257 338)
|
Рік здобуття незалежності
|
1991
|
Поясний час
|
Ґринвіч плюс 1
|
Загальна площа (кв. км)
|
20 251, зокрема
Сільгоспугіддя (кв. км) - 3000
Ліси (кв. км) - 10 000
|
Населення
|
Чисельність населення (осіб) - 1 948 250
Густота населення (осіб/кв. км) - 96,2
Частка міського населення (%) - 50
Коефіцієнт народжуваності (осіб/1000 осіб) - 9
Коефіцієнт смертності (осіб/1000 осіб) - 10
Тривалість життя (років) - 75
Частка дорослого письменного населення (%) - 99
|
Річне споживання палива (кг на душу населення)
|
2396
|
Валюта
|
1 толар (S1T) = 100 стотин
|
ВНП ($ США на душу населення)
|
16 000
|
Мови
|
Словенська (офіційна), хорватська, італійська, угорська
|
Етнічні групи
|
Словенці (90%)
Хорвати(10%)
|
Релігійний склад населення
|
Католики (70,8%)
Православні
Лютерани
Мусульмани
|
Глава держави
|
Президент
|
Законодавчий орган
|
Двопалатний парламент (Державна асамблея та Державна рада)
|
Адміністративно-територіальний поділ
|
12 статистичних областей
|
Історія
Здавна на цій землі мешкали іллірійські племена. З 27 р. до н. е. до 476 р. н. е. територія нинішньої Словенії становила частину римської провінції Паннонія. Племена аварів прийшли сюди в VI ст. У 626 р. їх витіснили альпійські слов'яни, утворивши князівство Карантанію (Хорутанію). Держава під управлінням князів Валука і Борута проіснувала до VIII ст., коли в 788 р. регіон став частиною імперії франків. Імператор Священної Римської імперії Оттон І назвав цей регіон герцогством Карантанія. Протягом XI-XIII ст. на території Словенії виникли князівства Каринтія, Штірія, Країна. В 1335 р. словенці потрапили під владу Габсбурґів (деякі джерела вказують 1270 p.). За станом на початок XVI ст. майже вся Словенія опинилася під владою Австрії. З 23 травня 1809 р. по серпень 1813 р. Словенія входила до складу Іллірійських провінцій, утворених наполеонівською Францією, потім повернулися австрійці. У XIX ст., зокрема під час революції 1848-1849 рр., у Словенії розгортався національний рух. Словенія була в складі Австро- Угорщини до 31 жовтня 1918 p., коли ця імперія розпалася. Після закінчення Першої світової війни 1 грудня 1918 р. було утворене Королівство сербів, хорватів і словенців. З жовтня 1929 р. воно одержало назву Югославія. Італія, Німеччина та Угорщина 17 квітня 1941 р. розділили словенські землі між собою. У травні 1945 р. країну зайняли частини Національно-визвольної армії Югославії на чолі з Йосипом Броз Тіто, 2 грудня того ж року вона стала республікою у складі Федеративної Народної Республіки Югославії. У 1945, 1947 та 1954 pp. райони навколо півострова Істра, в тому числі більша частина вільної території Трієст, увійшли до складу Народної (з 7 липня 1963 р. — Соціалістичної) Республіки Словенії. У складі Югославії Словенія була найрозвиненішою республікою в площині економіки та освіти. На Словенію відчутно вплинула західна культура. В 1989 р. розгорнувся рух за незалежність країни. У січні дозволили політичну діяльність. 27 вересня до конституції було внесено поправки, згідно з якими Словенія отримала право виходу з Югославії. В кінці року виникла коаліція шести опозиційних партій (ДЕМОС). Багатопартійні вибори відбулися в квітні 1990 р. Некомуністичний уряд на чолі з президентом Миланом Кучаном було створено10 травня. 26 червня країна проголосила свій суверенітет (рийнятий Скупщиною 2 липня0, який підтвердив референдум 23 грудня 1990 р. Самостійною державою Словенію проголосили 26 грудня 1990 р. Протягом 1990 р. словенські партизани та югославські урядові війська час від часу вели бої. Згодом Сербії довелося змиритися з ситуацією, що склалася. 25 червня 1991 р. Скупщина республіки схвалила Декларацію про незалежність і суверенітет країни. У період з 29 червня по 25 жовтня югославські федеральні війська залишили Словенію. 8 жовтня Скупщина проголосила самостійність Словенії та заявила про її вихід із СФРЮ. Конституцію прийняли 23 грудня 1991 р. У квітні 1992 р. розпалася згадана вище коаліція шести партій. Ліберальні демократи на чолі з Янезом Дрновшеком 22 квітня сформували уряд. М. Кучана в грудні того ж року переобрали на посаду президента. Коаліційні уряди, в яких ліберальні демократи відігравали провідну роль, утворювалися в 1993 р. та 1996 р. У листопаді 1997 p. M. Кучана переобрали на новий термін. Словенія виявилася єдиною югославською республікою, якій здобуття незалежності негайно пішло на користь. її обминули катаклізми, що на них такою багатою виявилася постсоціалістична історія Югославії. З 11 грудня 2002 р. прем'єр-міністр — Антон Роп, з 22 грудня президент — Я. Дрновшек.
Природно-ресурсний потенціал
Словенія — переважно гориста країна. На північному заході та півночі знаходяться хребти Східних Альп. Найвища точка — г. Триглав (2863 м). Міжгірські долини є глибокими та родючими. На півдні країни — північний край Динарського нагір'я, зокрема вапнякове плато Крас (Карст). Ділянка узбережжя Трієстської затоки Адріатич-ного моря знаходиться на заході країни. Вона коротка, але все ж таки Словенія має вихід до моря. Основні ріки — Сава і Драва, притоки Дунаю. Є гірські льодовики та карстові озера. Ліси переважно зосереджені в горах. На плато Крас — бідна степова рослинність. На морському узбережжі трапляються чагарники середньоморськоготипу.
На переважній частині території країни клімат помірно континентальний. У міжгірських долинах середні температури січня коливаються від -2 до 0, липня — від +18 до +19 °С. У столиці середня температура січня -1, липня + 19 °С. Опадів річно — 800-2000 мм. Середнім для країни вважається показник 1600 мм. На узбережжі — середземноморський клімат. Найбільший вплив Середземне море здійснює на західну частину країни.
Мінеральні ресурси: нафта, природний газ, буре вугілля, свинець, боксити, цинк, сурма, ртуть, барит, графіт, каолін.
Економіка
Промисловість. Видобувають нафту, природний газ, буре вугілля, свинець, боксити, цинк, ртуть. Добре розвинені чорна й кольорова металургія, електротехніка, машинобудівна, текстильна, деревообробна, хімічна, фармацевтична, поліграфічна, легка, харчова, целюлозно-паперова галузі промисловості. Є підприємства радіоелектроніки. Діє АЕС «Кршко».
Сільське господарство. Словенія має високопродуктивне сільське господарство. Вирощують кукурудзу, пшеницю, ячмінь, овес, жито, цукрові буряки, хміль, картоплю. Розвивають садівництво, овочівництво, виноградарство. Розводять велику рогату худобу, свиней, овець, коней. Тваринництво має переважно пасовищний характер. Широкого розвитку набуло бройлерне птахівництво. Лісозаготівлі.
Транспорт. Довжина залізниць — 1,2 тис. км, автошляхів — 14,5 тис. км. Головний морський порт — Копер. Міжнародний аеропорт — у столиці.
Зовнішня торгівля. Основні експортні товари — автомобілі, автобуси, мотоцикли, електротехнічні вироби, побутові прилади, текстиль, продукція хімічної та фармацевтичної промисловості й сільського господарства.
Імпортують нафту й нафтопродукти, газ, промислове устаткування.
Головні зовнішньоторговельні партнери — Німеччина, Італія, Хорватія, Франція, Австрія, Росія, США.
Туристичні об'єкти
Національний парк Тритлав.
У столиці — руїни міських укріплень, акведука, некрополя (все — римської доби), замок Ґрад (XV-XVI ст.), ратуша (1484 p.); палаци: єпископський (XVI-XVIII ст.), Швейґера (1775 p.); собори: кафедральний, св. Миколая (1700-1707 pp.), православний; церкви: св. Якоба (1613-1615 pp.), урсулиок (XVII-XVIII ст.), св. Флоріана, Крижанке; католицька семінарія (XVII-XVIII ст.); музеї: Національний, Муніципальний, Народної революції; галереї: Національна, Сучасного мистецтва, Бежиґрайська; зоологічний сад, ботанічний сад.
У Мариборі — кафедральний собор св. Іоанна Хрестителя, єпископський палац, ратуша (XVI ст.), замок (XVIII ст.), Міський музей.
У Целє — лапідарій римської доби, залишки замку, ратуша, собор св. Даниїла (XIV ст.), палац «Нова ґрофія».
В Альпах — гірськолижні курорти, на Адріатичному узбережжі — пляжі, на вапняковому плато Карст (Крас) — всесвітньо відома печера Постойнска-Яма.
Інша корисна інформація
Найближче посольство Словенії знаходиться в Москві, вул. Мала Дміт-ровка, 14, стр. 1. Телефон (8-10-7095) 209-02-03. |