Швеція. Загальна інформація
Офіційною назвою країни є Королівство Швеція (Konungariket Sverige).
За політичним устроєм Швеція є конституційною монархією, якою керує Король Карл XVI Густав. Законодавча влада в країні належить парламенту, виконавча – шведському уряду.
Швеція є найбільшою скандинавською країною з минулим метрополії, що займає площу 469,964 кв. км та має населення 9 248 900 осіб (станом на 28 грудня 2008 року), з яких понад 1 мільйон є мігрантами.
Основними природними ресурсами Швеції є рудні ресурси: руди чорних металів, поліметалічні руди, нерудні – будівельні матеріали, торф, великі запаси гідроенергоресурсів та ділової деревини, південна частина Швеції має досить сприятливі для ведення сільського господарства ґрунтові та кліматичні ресурси. Швеція повністю забезпечена якісними ресурсами питної води.
Головою виконавчої влади є Прем’єр-міністр Швеції. Система виконавчої влади включає 12 укрупнених міністерств, керівниками яких є понад 20 міністрів. Однією з особливостей виконавчої влади країни є наявність у одному міністерстві до 3 міністрів, які відповідають за певні напрямки. Наприлад: Міністерство закордонних справ відповідає за розвиток міжнародних відносин (керівник напрямку – Міністр закордонних справ Карл Більдт, торгівлі – Міністр торгівлі Єва Бьорлінг та розвитку – Міністр з питань розвитку міжнародного співробітництва Гунніла Карлсон). Як правило, міністерства не мають великої кількості співробітників. Кожен з вказаних напрямів - 150 – 200 державних службовців. Однак, однією з специфічних особливостей Королівства Швеція є наявність великої кількості державних та напівдержавних агенцій, які мають функції виконавчої влади і повністю або більш ніж наполовину фінансуються з державного бюджету.
Зокрема питаннями просування та підтримки шведського експорту на міжнародних ринках опікуються як мінімум 4 напівдержавні агенції – Шведська Торгівельна Рада, Шведська Експортна Корпорація, Шведська Експортно-кредитна Рада, Агенція з питань інвестування в Швецію.
Така ж кількість спеціалізованих виконавчих структур супроводжує діяльність інших міністерств. За оцінками експертів загальна кількість спеціалізованих напівдержавних агенції сягає 300, а кількість зайнятих у цій сфері понад 25 тисяч осіб.
Швеція має найвищі серед скандинавських країн податки та рівень централізації як влади так розподілу державного бюджету. Протягом останніх 40 років правління соціалістів у Швеції привело до створення де-юре одних з найвищих у світі соціальних стандартів. Однак зважаючи на централізацію та відсутність конкуренції система медичного та соціального забезпечення останнім часом почала відставати у якості послуг, що надаються.
Промисловий комплекс Швеції базується на високорозвиненому багатопрофільному машинобудуванні, високотехнологічній гірничо-видобувній промисловості, хімічній, легкій та харчовій галузях промисловості.
Основне місце у структурі промислового виробництва займає машинобудування. Перше місце серед машинобудівних галузей за транспортним машинобудуванням: виробництво легкових та вантажних автомобілів, спеціалізованої автомобільної техніки, автобусів. Добре розвиненим є літакобудування та виробництво усього спектру військової техніки для внутрішніх потреб та експорту. Особливо добре розвинене машинобудування групи «А» - виробництво засобів виробництва: виробництво генераторів та котлів, технологічного обладнання для різних галузей металообробки та машинобудування, машин та механізмів для альтернативних та нетрадиційних джерел енергії; виробництво обладнання для системи телекомунікацій.
Другою важливою галуззю є гірничо-рудна промисловість, включає розвідку, видобуток та збагачення залізної руди. Середньорічне виробництво залізорудних окатишів складає – близько 24 мільйонів тонн (більш ніж 80% з них експортується на міжнародні ринки).
Сільське господарство, в основному розвинене в Південній Швеції. Його рівень дозволяє повністю забезпечити країну у багатьох видах сільськогосподарської продукції та продуктах харчування. Швеція є експортером традиційних видів сільськогосподарської продукції, таких як ячмінь, молочні продукти, м’ясні продукти. В той же час здійснюються значні об’єми закупівель фуражного та продуктового зерна, плодоовочевої продукції, що за кліматичними умовами не може вирощуватись на території Швеції. Існують державні обмеження на вирощування цукрового буряка та виробництво молочної продукції. Сільське господарство країни субсидується у відповідності до Спільної аграрної політики ЄС. Протягом 2008 року фермерські господарства Швеції отримали державну підтримку у сумі близько 200 мільйонів доларів США. |