ОБ'ЄДНАНІ АРАБСЬКІ ЕМІРАТИ. Загальна довідка
Офіційна назва
|
А1 Imarat al 'ArabTyah al Muttaljidah
|
Столиця
|
Абу-Дабі (398 695)
|
Рік здобуття незалежності
|
1971
|
Поясний час
|
Гринвіч плюс 4
|
Загальна площа (кв. км)
|
83 657, зокрема
Сільгоспугіддя (кв. км) - 700
|
Населення
|
Чисельність населення (осіб) - 2 445 989
Густота населення (осіб/кв. км) - 29,2
Частка міського населення (%) - 86
Коефіцієнт народжуваності (осіб/1000 осіб) - 18
Коефіцієнт смертності (осіб/1000 осіб) - 4
Тривалість життя (років) - 75
Частка дорослого письменного населення (%) - 79
|
Харчування (денно калорій на душу населення)
|
3384
|
Річне споживання палива (кг на душу населення)
|
13 667
|
Валюта
|
1 дирхам (Dh) = 100 філів
|
ВНП ($ США на душу населення)
|
21 100
|
Мови
|
Арабська (офіційна), Англійська, Фарсі, Урду, Гінді
|
Етнічні групи
|
Корінні араби (19%)
Інші араби (23%)
Вихідці з Південної Азії (50%)
(є дані про меншу питому вагу вихідців із Південної Азії та більшу — інших арабів)
|
Релігійний склад населення
|
Мусульмани-суніти (80%),
Мусульмани-шиїти (16%),
|
Державний устрій
|
Верховна влада в державі належить Вищій раді (складається з правителів еміратів), яка вибирає президента й віце-президента країни терміном на 5 років із кола емірів суб'єктів федерації.
|
Законодавчий орган
|
Федеральна національна консультативна асамблея є дорадчим органом.
|
Адміністративно-територіальний поділ
|
7 еміратів — Абу-Дабі, Дубай, Шарджа, Аджман, Умм-ель-Кайвайн, Ель-Фуджайра, Рас-ель-Хайма, що становлять федерацію
|
Історія
Історія країни тісно пов'язана з історією Оману. Територія нинішньої країни здавна була заселена племенами, що полюбляли мореплавство. У VI ст. до н. е. країна належала до держави Ахеменідів, а в III-VI ст. н. е. була у складі держави Сасанідів. У VII ст. н. е. поширився іслам. Князівство карматів було могутнім і захопило навіть Мекку. Потім воно занепало, і в регіоні поширилося піратство. Явище досягло таких розмірів, що регіон став відомим як Піратський берег. Із європейців першими в регіоні з'явилися португальці, за ними — британці. Спокою ж не давали пірати. Протягом 1819-1820 pp. британські військові судна атакували узбережні порти, розглядаючи їх як гнізда піратства. 8 січня — 15 березня
1820 р. було укладено Генеральний договір, за яким емірати зобов'язувалися відмовитися від піратства. Після 1820 р. емірати уклали з Великою Британією ще низку договорів, спрямованих проти піратства й работоргівлі. В 1853 р. було укладено Договір про вічний морський мир, і емірати відтоді стали називатися Державами перемир'я, чи Берегом перемир'я. Сукупність цих держав стала 1883 р. відомою і як Договірний Оман, оскільки договори між ними та Великою Британією передбачали заходи з викорінення піратства та рабства в регіоні. 6-8 березня 1892 р. емірати погодилися на встановлення над ними британського військового протекторату. Протягом 1873-1939 pp. Велика Британія контролювала їх з Індії. Потім безпосередній контроль здійснювало міністерство закордонних справ Великої Британії, чий резидент знаходився в Дубаї. Раду Держав перемир'я було утворено 1960 р. У 1960-х pp. в Абу-Дабі та Дубаї почали видобувати нафту. У березні 1971 р. емірати припинили свої двосторонні відносини з Великою Британією та уклали з нею договір про дружбу, виступаючи єдиним суб'єктом міжнародного права — Федерацією Арабських Еміратів. 2 грудня 1971 р. об'єднаній державі було надано повну незалежність, і вона одержала назву Об'єднані Арабські Емірати. У той час до її складу входило 6 еміратів. 11 лютого 1972 р. до неї приєднався й еміратів Рас-ель-Хайма. Правитель кожного з семи еміратів зберігає за собою автономію у вирішенні внутрішніх справ. Кожний емір є абсолютним монархом. Діє конституція, прийнята 2 грудня 1978 p., спочатку вона була тимчасовою, а в 1996 р. була проголошена постійною. В лютому 1994 р. президент країни запровадив норми шаріату для злочинів, що стосуються вбивства, крадіжок, подружньої зради, проституції, вживання та продажу наркотиків. Із 2 грудня 1971 р. президентом країни є шейх Заєд ІІІ ібн Султан ан-Нахайян, емір Абу-Дабі. З 20 листопада 1990 р. прем'єр-міністр шейх Мактум ІІІ ібн Рашид аль-Мактум, емір Дубаї. Під час війни в районі Перської затоки 1991 р. ОАЕ були на боці ООН і надіслали свої війська для війни проти Іраку. Нафтовий бум викликав приплив до федерації іноземних робітників, переважно з Південної Азії.
Природно-ресурсний потенціал
Федерація знаходиться на південно-східному узбережжі Аравійського півострова. На території країни переважають низовинні рівнини. На заході розташовані кам'янисті пустелі, а на сході — невисокі (найвища точка — 1127 м) гори Хаджар. Постійних річок немає. Поверхня — переважно піщані пустелі й солончаки. Є декілька оазисів.
Клімат — сухий, тропічний. Середньомісячні температури коливаються від +20 до +35, а максимальні сягають +50 °С. Середньорічна кількість опадів — близько 100 мм. У горах їхня кількість зростає до 300-400 мм. У Дубаї середня температура січня +23, липня +42 °С. Річно випадає 60 мм дощів. Середньорічна температура +28 °С.
Мінеральні ресурси: нафта (розвідані запаси — 5 млрд т зосереджено переважно в Абу-Дабі та частково — в Дубаї), природний газ,-мідь, свинець, сірка, вохра.
Економіка
Сільське господарство. Його основа — тваринництво (велика рогата худоба, верблюди, вівці, кози). Рослинництво можливе лише в оазисах і в долинах гір Хаджар на зрошуваних землях. Вирощують овочі, фініки, виноград, фрукти, зернові, тютюн, бавовник. Виловлюють рибу, добувають перлини. Сільське господарство не задовольняє потреб країни у продуктах харчування.
Промисловість. Основа економіки — нафтова і газова промисловість. Найбільшими продуцентами є Абу-Дабі та Дубай. Розвиваються нафтопереробна, нафтохімічна, газопереробна, цементна, металургійна (виробництво алюмінію), харчова, легка галузі промисловості. В еміраті Дубай у районі порту Джебель-Алі створено вільну індустрільну зону. Поширене ремісництво (виготовлення килимів, тканин, карбування на золоті й сріблі). Прісну воду постачають 22 заводи з опріснення води. В еміраті Дубай — найбільший у світі сухий док, в якому можуть ремонтуватися танкери місткістю до 1 млн т.
Транспорт. Залізниць немає. Довжина автошляхів (переважно асфальтованих) — понад 4 тис. км. Головні морські порти: Джебель-Алі, Рашид (Дубай), Зейд (Абу-Дабі), Міна-Халед (Шарджа). Є міжнародне авіасполучення. Міжнародні аеропорти — у столиці, Дубаї, Шарджі, Рас-ель-Хаймі, Аль-Айні, Ель-Фуджайрі.
Зовнішня торгівля. Основні експортні товари — нафта, нафтопродукти, зріджений газ, алюміній, тютюнове листя, сардини, фініки, цемент, добрива.
ОАЕ є великим фінансовим центром Близького Сходу. Фірми еміратів, особливо Дубай, широко проводять реекспорті операції. Значна частина доходів від нафти інвестується в економіку країн Заходу.
Імпортують практично всі види промислових товарів, продовольства та будівельних матеріалів.
Головні зовнішньоторговельні партнери — Японія, Сінгапур, Індія, Південна Корея, США.
Помітне місце посідає міжнародний туризм.
Туристичні об'єкти
Національний парк Шарджа.
ОАЕ — це цілорічні пляжі, тепла морська вода, суперкомфортабельні готелі.
У міжнародному аеропорту Дубай — величезний магазин безмитної торгівлі. Є східні базари. Сучасна архітектура зберігає елементи арабської самобутності.
Інша корисна інформація
Найближче посольство ОАЕ знаходиться в Москві, вул. Улофа Пальме, 4. Телефони (8-10-7095) 147-00-66, 147-62-86, 143-64-13, 143-64-14.
Посольство України в ОАЕ знаходиться в Абу-Дабі, Abu-Dhabi, P. O. Box 45714. Телефон (8-10-9712) 632-75-86, факс 632-75-06. |